У листі, що коментується, податківці торкнулися правил заповнення такого обов’язкового реквізиту податкової накладної (ПН), як найменування постачальника (продавця) (п.п. «в» п. 201.1 ПКУ).
Контролери нагадали: для цілей заповнення ПН юрособам-платникам ПДВ слід використовувати їх повну або скорочену назву, вказану в статутних документах, а особам-платникам ПДВ — прізвище, ім’я та по батькові.
При цьому цей реквізит повинен відповідати формулюванню, вказаному в первинних документах, якими супроводжується постачання товарів/послуг, і не повинен містити інших даних.
А якщо постачальник зробить помилку, заповнюючи найменування продавця/покупця? Якщо дотримуватися п. 198.6 ПКУ, то помилка в будь-якому з обов’язкових реквізитів ПН означає втрату ПК для покупця.
Але! Фіскали запевняють — це не так. Адже існує п. 201.10 ПКУ, згідно з яким:
• помилка в ПН, яка не заважає ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, період, сторони і суму податкових зобов’язань, не може бути причиною неприйняття ПН в електронному вигляді;
• ПН, складена і зареєстрована у ЄРПН, є для покупця підставою для формування ПК за операцією.
Основною ідентифікацією платника ПДВ є його індивідуальний податковий номер (ІПН), а не його найменування. Тому якщо ІПН платника вказаний правильно, а в найменуванні платника є незначна помилка, така похибка в обов’язковому реквізиті не може бути причиною неприйняття ПН в електронному вигляді.
Відповідно, «помилкова» ПН спокійно пройде реєстрацію у ЄРПН, після чого покупець може сміливо визнавати ПК.
Увага! Ситуація, коли в ПН вказана назва одного платника ПДВ, а в ІПН — іншого, у межі описаної ситуації не входить.