Від шеф-повара

Щось не подобається мені ця Європа...

Отже, про Європу.

Всі солідні країни-єврюки зайняті у кращому разі Грецією, у гіршому разі — самі собою.

України їм тільки й не вистачало.

До себе не беруть і вже навіть не обіцяють, але по інерції весь час від нас чогось вимагають: то, щоб товари їхні обридлі сюди пускали (можна подумати, мало нам китайських), то, щоб ПДВ у жодному разі не скасовували, то, щоб когось випустили (я не проти), а когось — навпаки , і все вчать, вчать, вчать, вчать…

Ну нехай сюди хтось звідти приїде та спробує вести свій бізнес — коли такі розумні . Чи хоч проінвестує… Ні: дають поради! От уже й об’єднана Європа стає Країною Рад! Таки має рацію Задорнов: тупі …

Так, живуть (поки що) добре . Але, схоже,— це в них ненадовго.

Руками там давно ніхто нічого не робить — тільки туризм, послуги, банки, гудвіли-франчайзинги (а трудиться тим часом ПСА) і маніпуляції. Як правило, фінансові (втім, США тут «досягли», звісно, більше).

А як вдарила заслужена криза, так вона, Європа , бачте, розгубилася. Одна тільки Німеччина — за всіх. Але німці якраз чіткіше за інших нам і сказали: Та йдіть ви… Тобто — до себе, в Україну.

Насправді — очманіла свого часу від розкоші, пересичена нею Європа давно вже така сама маразматична, як і її абсолютно ідіотська болонська система. Ми ж Європу просто собі намалювали й у ту, намальовану, хотіли. З’їздили, побачили — і чомусь потягнуло до Туреччини, Єгипту, Китаю…

А бабуся Європа все посміхається (трохи вже, правда, виснажено).

«Так оце-то та богиня! Лишенько з тобою!» (© Т. Ш.)