Ювеліри і ЄП

А щоб ще й не платити 3 (5)% з дорогої сировини,
 грамотні ювеліри показують,
що працюють із дорогоцінним металом замовника

(яку цей замовник купив у [сусіднього] «нормального» підприємства)

Ювеліри і ЄП

Я — приватний підприємець на єдиному податку, здійснюю продаж ювелірних виробів і біжутерії, а також займаюся виготовленням ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та їх ремонтом.

Чи зможу я займатися зазначеними видами діяльності як єдиноподатник у 2012 році?

Будемо з’ясовувати.

Нагадаємо, що серед заборонених для всіх груп платників ЄП видів діяльності, визначених у п/п. 291.5 ПКУ, значаться такі:

«видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення».

Отже, заборона поширюється тільки на видобуток, виробництво та торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням. Здавалося б, до чого тут ювелірні вироби?

Однак, у цьому питанні не все так просто.

Справа в тому, що ст. 1 Закону від 18.11.97 р. № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку , виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» (далі — Закон № 637) відносить до дорогоцінних металів не тільки золото, срібло, платину і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у чистому вигляді, але і їх відходи, брухт, а також вироби з таких металів.

Щодо дорогоцінного каміння, то згідно зі ст. 1 Закону № 637 це природні і штучні (синтетичні) мінерали не тільки в сирому, але й у необробленому і обробленому вигляді (виробах). Виходить, що ювелірні вироби — це вироби з дорогоцінних металів та/або дорогоцінного каміння?

Визначення ювелірних виробів наведено в ДСТУ 3375-96 «Вироби золотарські. Терміни та визначення»: це вироби культурно-побутового призначення з коштовних металів, із застосуванням коштовних металів, вироби з некоштовних металів у разі застосування різних видів художньої обробки, наприклад скань, зернь, чернь, фініфть, ритування, карбування, кування, алмазне гранування; вироби із матеріалів, що імітують коштовні метали, за умови високохудожнього його виконання в поєднанні з коштовними, напівкоштовними та кольоровими каменями природного чи штучного похо­дження, перлинами, коралами, бурштином, перламутром, склом, кришталем, рогом, костю; високохудожні вироби з каменю, бурштину, рогу, кості.

Тобто ювелірні вироби — це не обов’язково вироби з дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння, але й біжутерія. Відповідно до УКТ ЗЕД ювелірні вироби (гр. 71 р. XIV) входять до таких товарних позицій: особисті прикраси (коди 7113 УКТ ЗЕД); вироби особистого користування, призначені для носіння в кишенях, жіночих сумочках або на тілі (код 7113 УКТ ЗЕД); вироби майстрів золотих та срібних справ (код 7114 УКТ ЗЕД); вироби з перлів, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (код 7116 УКТ ЗЕД).

До речі, хірургічні інструменти, годинники, зброя та інші предмети, перелічені в п. 3 Приміток до товарної групи 71 УКТ ЗЕД, хоча формально й відповідають визначенню із ДСТУ 3375-96 (наприклад, якщо вони виготовлені з дорогоцінних металів), ювелірними виробами не вважаються.

І все-таки незважаючи на те, що в окремих випадках ювелірні вироби підпадають під визначення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ми схиляємося до того, що ювелірних виробів заборона, установлена в п/п. 291.5.1 ПКУ, не стосується.

Обґрунтуємо свою позицію.

На нашу думку, в розглядуваній ситуації слід керуватися Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2005, а не Законом № 637 та іншими нормативними актами, оскільки в питаннях визначення видів діяльності для права застосування спрощеної системи оподаткування ПКУ спирається саме на КВЕД ДК 009:2005. Отже, у КВЕД окремо класифікуються виробництво дорогоцінних металів і виробництво ювелірних виробів (27.41 і 36.22), оптова та роздрібна торгівля ювелірними виробами (підкласи 51.47.9, 52.12.0 і 52.48.2), а також торгівля дорогоцінними металами (підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»).

На цій підставі можна говорити про те, що для цілей застосування спрощеної системи оподаткування заборона працювати на ній продавців ювелірних виробів стосуватися не повинна.

До речі, за дії єдиноподаткового Указу ДПАУ дозволяла застосовувати спрощену систему підприємцям, які здійснюють оптову (підклас 51.47.9 КВЕД) і роздрібну (52.12.0 і 52.48.2) торгівлю ювелірними виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (див. її телеграму від 18.07.2005 р. № 14106/7/ 31-0017 у «Бухгалтері» № 28’2005 на с. 16).

Більше того, у своєму листі від 02.08.2010 р. № 15444/7/15-0117 (див. «Бухгалтер» № 36’2010, с. 12–13) ДПАУ роз’яснила, що єдиноподатники можуть здійснювати й виробництво ювелірних виробів і годинникових корпусів з дорогоцінних металів. При цьому під час визначення видів діяльності для цілей застосування ЄП податківці також посилалися на КВЕД ДК 009:2005.

Крім того, підтвердження можливості ювелірникам працювати на ЄП ми бачимо й у п/п. 28 і 29 п. 291.7 ПКУ, згідно з якими серед дозволених для єдиноподатників побутових послуг названо «виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням» і «послуги з ремонту ювелірних виробів».* Дійсно, якби законодавець хотів заборонити в межах ЄП реалізацію ювелірних виробів, навряд чи він залишив би зазначені види послуг. Адже виготовлення ювелірних виробів передбачає і їх реалізацію.

* Звертаємо увагу на те, що в Харкові нові фіксовані ставки ЄП для підприємців, які надають побутові послуги, уже встановлені. Зокрема, для ювелірів-виготовлювачів і ювелірів-ремонтників вони встановлені за максимально можливою ставкою: для I групи — у розмірі 10%, для II групи — у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Водночас, розуміючи, в якій країні живемо, ми не можемо виключити фіскального роз’яснення з боку податкових органів у ювелірному питанні.

І ще один цікавий момент для тих єдиноподатників, які виготовляють ювелірні вироби на замовлення.

Як відомо, деякі ювелірники пропонують своїм покупцям ось яку послугу: обмін старого ювелірного виробу на новий. Тобто виготовлення ювелірного виробу з дорогоцінних металів зводиться по суті до його продажу в обмін на брухт дорогоцінних металів з оплатою вартості послуги з виготовлення виробу.

Чи може єдиноподатник з 01.01.2012 р. займатися такою операцією?

Нагадаємо, що за дії єдиноподаткового Указу податківці таку діяльність платників ЄП не схвалювали. Приміром, у п. 6 листа від 18.03.2011 р. № 5451/6/17-0715 (див. «Бухгалтер» № 20’2011, с. 17–18), присвяченого податковим аспектам операцій з дорогоцінними металами, ДПАУ з посиланням на п/п. 1.1 листа Асоціації ювелірів України роз’ясняла, що при обміні дорогоцінного металу (брухту) на заздалегідь виготовлені ювелірні вироби, тотожні за вагою зазначеному дорогоцінному металу (брухту), не передбачається пов­ний розрахунок за виконані роботи готівковими або безготівковими коштами. Тому такі суб’єкти господарювання не мають права на застосування спрощенки.

Щоправда, ця заборона стосувалася тільки ЮРЄПів, а щодо ПриПЄПів із приводу брухту ДПАУ в листі від 18.03.2011 р. так і не відповіла прямо. Свого часу в «Бухгалтері» № 33’2010 на с. 46–48 ми відстоювали право ПриПЄПів на проведення бартерних операцій, хоча й попереджали, що боротися за бартерну форму розрахунків ПриПЄПам залишилося недовго.**

** Оскільки в проекті Податкового кодексу, як зазначалося у статті, прямо закріплювався обов’язок здійснення розрахунків виключно у грошовій формі.

Як показало життя, боротьба тривала ще один рік. Але тепер уже всі платники ЄП повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі — тобто в готівковій та/або безготівковій (п. 291.6 ПКУ).

Тож за дії нових правил оподаткування ЄП виготовляти ювелірні вироби за індивідуальним замовленням та їх ремонтувати ПриПЄПам можна, але без обміну на брухт дорогоцінних металів. Про це тепер потрібно знати і пам’ятати, як, утім, і багато про що інше.

Алла Погребняк