12.06.2012
— Ну а вам
(щаслива путь) —
порошок би проковтнуть...
Інформація про ліки: коли є рекламою;
які обмеження; відповідальність;
реалізація ліків за безкоштовними рецептами:
РРО можна не використовувати
Наше підприємство (власник кількох аптек) самостійно розробило та замовило виготовлення інформаційного матеріалу (плакати й листівки) про пункти продажу ліків і виробів медичного призначення та про деякі лікарські засоби.
Зазначені матеріали було розміщено як у приміщеннях аптек, так і в інших місцях. Однак незабаром з’ясувалося, що інформаційні матеріали було виготовлено з порушенням вимог Закону «Про рекламу». У зв’язку із цим просимо роз’яснити:
1. Чи є такі плакати й листівки рекламою?
2. Якщо це реклама, то які обмеження існують щодо реклами лікарських засобів?
3. Яка відповідальність передбачена за недотримання таких обмежень?
1. Нагадаємо, що відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.96 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» (зі змінами)*
«реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та у будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару».
* Статтю 1 і згадані нижче ст. 8 і 27 Закону «Про рекламу» — див. у «Бухгалтері» № 42’2010 на с. 2т–3т, 4т–5т і 12т–13т відповідно.
Оскільки, судячи з усього, плакати й листівки привертають інтерес до аптек і лікарських засобів, то інформація, яка міститься в них, відповідає терміну «реклама».
Водночас ознака «рекламності» інформаційних матеріалів, присвячених лікарським засобам, на нашу думку, властива тільки тим плакатам і листівкам, які розміщено поза приміщеннями аптек. Підтвердження такого висновку ми бачимо в ч. 7 ст. 8 Закону «Про рекламу», відповідно до якої
«розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою».
На користь зазначеного висновку свідчить, на наш погляд, і визначення терміна «внутрішня реклама», наведене в ст. 1 Закону «Про рекламу», згідно з яким
«реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються».
Отже, плакати та листівки, що містять інформацію про лікарські засоби, не вважатимуться внутрішньою рекламою, якщо такі лікарські засоби продаються в цій аптеці, а зазначені плакати й листівки розміщені в місцях їх продажу. Якщо ж ця аптека не торгує деякими лікарськими засобами*, то листівка з інформацією про них є для неї рекламою. Відповідно, рекламою буде інформація про лікарські засоби, які продаються в аптеці, але розміщена поза її приміщенням, наприклад на людині — «закликальнику», що стоїть напроти аптеки**.
* Ними торгує, наприклад, інша (і) аптека (и), що входить (ять) до мережі аптек підприємства.
** У листі Держспоживполітики від 13.08.2009 р. № 834516/18 (див. «Бухгалтер» № 42’2010, с. 21т) роз’яснюється, що реклама, розміщена на людині, є зовнішньою.
2. У статті 21 Закону «Про рекламу» наведено цілу низку вимог до змісту реклами лікарських засобів.
Приміром, реклама лікарських засобів повинна містити:
— об’єктивну інформацію про них і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення — реклама і що рекламований товар — це лікарський засіб;
— вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу;
— рекомендацію щодо обов’язкового ознайомлення з інструкцією із застосування, що додається до лікарських засобів.
Крім того, у рекламі лікарських засобів заборонено, зокрема:
— посилатися на терапевтичні ефекти щодо захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню;
— повідомляти про те, що лікувальний ефект від уживання лікарського засобу є гарантованим;
— рекомендувати або посилатися на рекомендації медичних працівників, учених, медичних закладів та організацій;
— інформувати, що ефективність лікарських засобів зумовлена їх природним походженням.
Звертаємо увагу на те, що згідно з ч. 2 ст. 21 Закону «Про рекламу» забороняється реклама лікарських засобів, які вживаються і розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря. Аналогічна вимога міститься й у п. 17 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, затвердженого наказом МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360.
Взагалі виходить цікава річ: вказані обмеження (і це далеко не всі!) нібито стосуються тільки тієї інформації щодо лікарських засобів, які продаються в аптеці, що виходить за межі зазначеної аптеки. Тобто виходить, що в листівці, яка розповсюджується всередині приміщення аптеки, можна, наприклад, посилатися на чудодійні терапевтичні ефекти, гарантувати лікувальний ефект від уживання лікарського засобу?!
Формально виходить, що можна, адже такі «внутрішні» листівки — не реклама, а отже, на них не поширюються обмеження, встановлені у ст. 21 Закону «Про рекламу». Проте й неформально робити цього не варто, оскільки виникає резонне питання про те, наскільки такі посилання, заклики й гарантії впишуться до поняття «інформація про товар», яка, як ми розуміємо, спрямована на представлення достовірних відомостей про товар і надання допомоги споживачам.
3. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу передбачено у ст. 27 Закону «Про рекламу» і пунктах 2, 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 693 (далі — Порядок № 693)***.
*** Див. там же, с. 15т–16т.
Вище ми вже з’ясували, що в деяких випадках «лікарські» плакати й листівки вважатимуться рекламою, а в деяких — ні.
Відповідно до п. 2 Порядку № 693 на рекламодавців, винних у замовленні реклами, забороненої законом****, або в недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами*****, накладається штраф у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдженої реклами.
**** Наприклад, тих, що замовили рекламу рецептурних лікарських засобів (п/п. 1 п. 3 Порядку № 693).
***** Наприклад, тих, що розмістили в інформаційному матеріалі висловлення подяки, вдячності, тексти листів, уривки з них із рекомендаціями, розповідями про застосування й результати дії рекламованих товару або послуги, а також помилкову інформацію про склад, походження, ефективність, патентну захищеність лікарського засобу (п/п. 2 п. 3 Порядку № 693).
Повторне вчинення таких порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу в подвійному розмірі.
Штрафи накладають уповноважені особи Держспоживінспекції та її територіальних органів в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
Аптека деякі лікарські засоби відпускає безкоштовно за рецептами.
Чи необхідно в цьому випадку використовувати РРО?
Ми вважаємо, що під час відпуску ліків за безкоштовними рецептами використовувати РРО не обов’язково. Обґрунтування таке.
Як відомо, п. 1 ст. 3 Закону від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО)* вимагає, щоб через РРО проводилися всі розрахункові операції. А під розрахунковою операцією в ст. 2 Закону про РРО мається на увазі приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів за місцем реалізації товарів (послуг). Якщо ліки відпускаються безкоштовно, тобто без приймання грошей тощо,— хіба це розрахункова операція? Звісно ні. Тому в розглянутій ситуації необхідності використовувати РРО немає.
* Статтю 3 і згадану нижче ст. 2 Закону про РРО — див. у «Бухгалтері» № 25’2011 на с. 2т–4т, зміни до ст. 3 — у «Бухгалтері» № 32’2011 на с. 9–10.
ДПАУ, проте, можливість такого вибору в аптекаря: застосовувати чи не застосовувати РРО — певний час просто ігнорувала. Наприклад, у листі від 26.02.2010 р. № 1939/6/23-7015 (див. «Бухгалтер» № 13’2010, с. 32–33) вона роз’яснила, що оскільки чинним законодавством не передбачено звільнення від попереднього програмування РРО під час реалізації ліків за безкоштовними рецептами, то такі безкоштовні реалізації необхідно проводити через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) й обліку їх кількості. При цьому споживачеві треба видавати відповідний розрахунковий документ, у якому обов’язково зазначається попередня оплата (безготівковий розрахунок).
На щастя, цей лист панував недовго. Листом від 23.07.2010 р. № 7237/6/23-7015/868 (див. «Бухгалтер» № 32’2010, с. 34) його було відкликано з таким формулюванням:
«Державна податкова адміністрація України додатково проаналізувала наявні проблемні питання щодо продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення за безкоштовними рецептами в аптечних закладах та, враховуючи результати правової експертизи листа ДПА України від 26.02.2010 р. № 1939/6/23-7015, проведеної Міністерством юстиції України, відкликає вказаний лист».
Тож ДПАУ вміє визнавати свої помилки — хоча б під тиском Мін’юсту. Тому продаж ліків за безкоштовними рецептами можна не проводити через РРО.** А розрахунковий документ (абсолютно не обов’язково — касовий чек) споживачеві видавати треба. Хто б сперечався!
** До речі, скасування «аптечного» листа може свідчити про те, що позиція ДПАУ змінилася і щодо інших безоплатних продажів, а не тільки в аптеках за безкоштовними рецептами.
Алла Погребняк