27.03.2012
Літературні баєчки
(і варіант гімну СРСР)
Бувають генії одного твору.
У музиці таким є М. Огінський, який нічого настільки ж видатного, як його дивовижний полонез «Прощання з батьківщиною», більше не створив.
У літературі подібних прикладів більше. Мабуть, найвідоміший у нас в цьому плані О. С. Грибоєдов, чиє геніальне «Лихо з розуму» — напевно єдиний великий літтвір цього автора, все інше — поступається і дуже сильно.
Менш знаменитий, приміром, Олександр Кочетков зі своєю «Баладою про прокурений вагон» (відомою багатьом із «Іронії долі…» — саме там прозвучало на всю країну: «С любимыми не расставайтесь») — нічого на такому рівні він більше не створив.
Про Михайла Шолохова з його парою геніальних творінь («Тихий Дон» і «Піднята цілина») сперечаються досі: а чи він їх автор — аж надто відрізняється в нього ця пара від усього іншого.
А от у М. О. Некрасова визначних віршів було декілька — не один і не два, але яким же при всьому при цьому він був нерівним автором: більшість його творів просто неможливо читати, але все ж є дійсно видатні: «Залізниця», «Незжата смуга», «Роздуми біля парадного під’їзду», «Селянські діти» (це там: «Однажды в студеную зимнюю пору...»), та, загалом, і «Пам’яті Добролюбова» («Какой светильник разума угас!..») — при тому, що більшість із решти практично гидотна .
Загалом, у комусь Божа іскра живе довго, а в комусь — лише якісь миті , але яким же світлом вона опромінює спадщину часом безликих авторів...
До слова, про Некрасова — ось один не дуже відомий його твір, який я свого часу (дуже давно) передав своєму другові-КВКшнику, після чого у КВК (у Маслякова!) він і зазвучав:
«Однажды в студеную зимнюю пору
сплотилась навеки Великая Русь,
гляжу — поднимается медленно в гору
единый, могучий Советский Союз!
Союз нерушимый республик свободных,
как из лесу вышел, был сильный мороз,*
да здравствует созданна волей народов
лошадка, везущая хворосту воз!
Сквозь грозы сияло нам солнце свободы,
и Ленин великий нам путь озарил:
— Ну , мертвая! — крикнул малюточка** басом,
на труд и на подвиги нас вдохновил.
Труд этот , Ваня, был страшно громаден:
Дружбы народов надежный оплот,
в мире есть царь , этот царь беспощаден —
нас к торжеству коммунизма ведет!..»
На КВК цей безсмертний твір дуже, між іншим, не сподобався журі: сказали — не можна знущатися з гімну. Так от, до речі — про гімн.
Подейкують, що Євгеній Євтушенко сказав Сергію Михалкову, що, мовляв, гімн-то його — г ... На що Михалков (нібито) одразу відповів: «Г... не г..., а заграють — і встанете!».
І таки вставали…
* День створення СРСР — 30 грудня (1922 р.).
** 164–165 см.