05.02.2013
Сам собі вірус
Нещодавно показували документальний фільм про те, що в Ізраїлі відкрили вірус нацизму. Потім вірус викупили й засекретили американці, жінку — автора відкриття невдовзі вбили, а сам вірус нібито розпорошують із літаків — так у колишньому СРСР з’являються націонал-соціалісти на подобу німецьких (а власне в Німеччині перед Другою світовою було зроблено й використано відкриття аналогічне).
Вірити чи ні — навіть не знаю. Те, що це було показано на українському каналі в prime-time, навело на думку, що був запущений натяк на одну з партій, про яку на підсвідомому рівні всі, мабуть, і подумали. Але ж навряд чи вірус діє так вибірково — ну хіба що душа чиясь уже сама на нього чекала.
Винайшли, звісно, й антивірус, але про нього саме майже нічого не говорили. Підґрунтя, отже, не медичне, а філософське — є привід замислитись.
Душевна жорстокість — це, безумовно, відхилення, тобто хвороба, і нічого немає дивного в тому, що якась психотропна речовина може цю хворобу посилити. Але от причина хвороби — напевно не психотропна. Хто такий вірус усім життям своїм наполегливо шукає, то знаходить його й без американців. А решті він небезпечним бути не повинен — коли є внутрішня протиотрута. Якщо ж немає, то не треба дивитися на небо, раптом це «немає» звідти розприскали на нашу грішну землю.
Вона грішна й так. Але в цілому — не стільки (коли йдеться про Україну) по лінії нацизму (він, якраз, більш помітний у сусідів), скільки по лінії непротивлення злу й гіпертрофованої терплячості. Якщо дивитися на цю хворобу (без будь-якого вірусу) з вітчизняної (а не із закордонної) дзвіниці, то ще невідомо, що гірше…