Спецмісця для куріння: нюанси розміщення й штрафні санкції

А податківців-то викурили...

Спецмісця для куріння:
нюанси розміщення й штрафні санкції

Наше підприємство орендує кілька приміщень у різних районах міста. В одному з них проводиться приймання замовлень від населення, в інших — замовлення виготовляються.

Площа першого приміщення маленька — лише 8 м², через що відвести місце для куріння (приймальник замовлень курить) неможливо.

Просимо роз’яснити:

1. Чи можна місце для куріння розмістити на вулиці, наприклад біля входу до приміщення, обладнавши його табличкою «Місце для куріння»?

2. Якщо у двох різних приміщеннях нашого підприємства місця для куріння не обладнані вентиляцією, то як може бути накладена фінсанкція: одна на обидва приміщення чи на кожне приміщення окремо?

3. Які штрафи і ким накладають за невідведення та необладнання спецмісць для куріння, за відсутність антинікотинових табличок у спеціально відведених для куріння місцях?

1. Ми вважаємо, що місце для куріння не можна розмістити на вулиці. Пояснимо.

Нагадаємо, що з 17.12.2012 р. набрав чинності Закон від 24.05.2012 р. № 4844-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів» (далі — Закон № 4844). Законом № 4844 внесено зміни до ст. 13 Закону від 22.09.2005 р. № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» (далі — Закон № 2899).

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону № 2899 власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов’язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не повинна перевищувати 10% загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією або іншими засобами для видалення тютюнового диму.

Оскільки вулиця не є спорудою чи приміщенням, то виконати умови, встановлені в ч. 7 ст. 13 Закону № 2899, тобто відвести певну площу вулиці під спеціальне місце для куріння, тим більше обладнати «вуличну» курилку витяжною вентиляцією*, неможливо.

* Утім, суб’єкт господарювання, не позбавлений гумору, може заявити, що він використовує «інший спосіб для видалення тютюнового диму» — природний рух повітряних мас.

Тож спеціальне місце для куріння, як не крути, має розміщуватися в приміщенні.

Слід зазначити, що в спецмісцях для куріння однієї таблички з написом «Місце для куріння» буде замало, оскільки ч. 5 ст. 13 Закону № 2899 передбачено розміщення наочної інформації, яка складається з відповідного графічного знака й тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!».

На цей момент зверталася увага, наприклад, у листах Мін’юсту від 09.12.2011 р. № 745-0-2-11/7.2 (див. «Бухгалтер» № 4’2012, с. 36), МОЗ від 27.12.2011 р. № 55/610 (див. «Бухгалтер» № 11’2012, с. 32–33), Держспоживінспекції від 06.02.2012 р. № 522-2-11/7 (див. «Бухгалтер» № 13’2012, с. 37).

Проте в розглядуваній ситуації можна стверджувати, що виконати вимоги Закону № 2899 фактично неможливо: під місце для куріння не можна відвести більше 0,8 кв. м, адже потрібно не просто виділити таку площу, але й обладнати її спеціальною вентиляцією, а також наочною агітацією. Тож висловимо сподівання, що в цьому випадку переможе здоровий глузд (а разом із ним — куріння на вулиці).

 

2. На нашу думку, за відсутність вентиляції в кількох приміщеннях одного суб’єкта господарювання фінансові санкції, передбачені ст. 20 Закону № 2899, повинні бути накладені як за одне порушення.

Цей висновок випливає з абз. 1 ч. 2 ст. 20 Закону № 2899, відповідно до якого

«За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб’єктів господарювання <...>».

Отже, фінансові санкції застосовуються до суб’єктів господарювання. До останніх згідно з ч. 2 ст. 55 ГК (див. «Бухгалтер» № 19’2012, с. 8т ) належать юридичні особи й фізособи-підприємці.

Таким чином, штраф за відсутність вентиляції застосовується до суб’єкта господарювання незалежно від кількості приміщень, у яких її не встановлено. Адже з кількістю приміщень порушення не пов’язане.

 

3. У «Бухгалтері» № 30’2011 на с. 48–50 ми розглядали питання, пов’язані з обладнанням спецмісць для куріння й зі штрафними санкціями за їх необладнання. У ній зазначалося, що згідно зі ст. 17 Закону від 19.12.95 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зі змінами (далі — Закон № 481), до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць і нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152* цього Закону,— 3400 грн.

* Стаття 152 Закону № 481 містила також вимогу про розміщення у спеціально відведених для куріння місцях наочної інформації, як і ч. 5 ст. 13 Закону № 2899.

Питання про те, хто може оштрафувати підприємство за невідведення спецмісць для куріння тощо, розглядалося у «Бухгалтері» № 34’2010 на с. 44–45. У ньому ми, зокрема, дійшли висновку, що працівники ДПС не мають права застосовувати фінсанкції відповідно до ст. 17 Закону № 481.**

** До речі, висновок щодо відсутності в органів ДПС розглядуваних повноважень підтверджувався й у роз’ясненнях самої ДПАУ (ЄБПЗ).

У зв’язку з прийняттям Податкового кодексу Законом від 02.12.2010 р. № 2756-VI у 2011 році до Закону № 481 було внесено зміни, які торкнулися відповідальності за порушення норм останнього. Зокрема, податківці отримали бажані штрафні повноваження.

Ситуація змінилася з набранням чинності Законом № 4844: з 17.12.2012 р. претензії за відсутність антинікотинових табличок тощо до суб’єктів господарювання повинні висувати не податкові органи, а спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. Цим спецуповноваженим органом є Держспоживінспекція (абз. 3 п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 465/2011). Треба визнати, це доволі логічна зміна, що враховує специфіку порушення і загальну спрямованість діяльності

 

У ЄБПЗ податківці підтвердили, що питання щодо порядку розміщення наочної інформації в місцях і закладах, де куріння заборонено, а також у спеціально відведених для куріння місцях, належать саме до компетенції Держспоживінспекції.

 

І нарешті — про розмір фінансових санкцій.

Відповідно до абз. 12 ч. 2 ст. 20 Закону № 2899 за невідведення спеціальних місць для куріння, не-обладнання їх витяжною вентиляцією або іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення вищезгаданої наочної інформації до суб’єктів господарювання застосовуються фінсанкції від 1 тис. до 10 тис. гривень.

Постає питання: це краще чи гірше?

З одного боку, 1 тис. грн значно менше 3400 грн. З іншого боку, 10 тис. грн набагато більше за 3400 грн. І поки що не зрозуміло, як на практиці буде працювати розтяжка «від і до». Як то кажуть, поживемо — побачимо.

Алла Погребняк