Отже, лист Мінсоцполітики, що коментується, стосується такого запитання, яке було поставлене нашою редакцією: чи включаються до складу зарплати працівника для визначення доплати до мінімальної заробітної плати (МЗП) суми середньої зарплати, що нараховуються працівникові за період відпустки, відрядження, проходження курсів підвищення кваліфікації, й інші виплати, що розраховуються згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).
Відповідь фахівців працеоплатного відомства зрозуміла й однозначна: суми середнього заробітку не враховуються в зарплату для забезпечення її мінімального розміру.
Тобто виплати в розмірі середнього заробітку, які розраховуються згідно з Порядком № 100, не включаються в суму зарплати за відпрацьований час для порівняння з МЗП.
До таких виплат, зокрема, належать суми середнього заробітку, що зберігається за період:
— відпустки;
— проходження курсів підвищення кваліфікації;
— проходження військової служби за контрактом або термінової служби;
— за інші періоди збереження зарплати, передбачені чинним законодавством.
Не включаються в суму зарплати за відпрацьований час такі виплати, розраховані згідно з Порядком № 100:
— компенсація за невикористану відпустку;
— вихідна допомога та ін.
Окремо в листі, що коментується, фахівці Мінсоцполітики зупинилися на порядку визначення доплати до МЗП у разі оплати службового відрядження. Зупинимося на цьому питанні детальніше і ми.
Зараз у нас діють два різні порядки оплати днів відрядження. Один — для держслужбовців (цей порядок особливий). Другий — для всіх працівників інших бюджетних сфер.
Для всіх працівників (окрім держслужбовців) на сьогодні правила оплати днів відрядження визначені ст. 121 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. Так, працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється згідно з умовами, визначеними трудовим аб о колективним договором, і розмір такої оплати не може бути нижчим середнього заробітку. Тобто для виконання цієї вимоги потрібно розрахувати й порівняти середньоденний і денний заробітки. Якщо середньоденна зарплата більша денного заробітку, то період відрядження оплачується за середньоденною зарплатою. Якщо середньоденна зарплата менша денного заробітку, то за період відрядження виплачується зарплата як за звичайні відпрацьовані дні.
Для держслужбовців період відрядження оплачують згідно зі ст. 42 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII. А саме, за період відрядження їм зберігають заробітну плату, визначену умовами трудового договору, тобто нараховують зарплату як за звичайний робочий день (див. лист Мінсоцполітики від 08.11.2016 р. № 1584/13/84-16.
Так ось. У випадку, якщо період відрядження оплачується як звичайний робочий день (для держслужбовців — завжди, для інших бюджетників — у разі, якщо середньоденна зарплата виявилася меншою денного заробітку), то і доплату до МЗП потрібно визначати в загальному порядку. Це означає, що в разі, якщо зарплата за відпрацьований час (у тому числі за період відрядження) менша 3200 грн., треба нарахувати доплату до МЗП.
У випадку, якщо період відрядження оплачується за середньоденним заробітком, визначеним згідно з Порядком № 100 (для бюджетників, окрім держслужбовців, — коли середньоденна зарплата виявилася більшою денного заробітку), сума середньоденного заробітку за період відрядження не включається до суми зарплати за місяць для порівняння з МЗП. Доплата до МЗП (у разі потреби) визначається як різниця МЗП за відпрацьований час (без урахування днів відрядження) і зарплати за відпрацьований час (без урахування днів відрядження).