16.12.2019
КК — Кримінальний кодекс України.
ЦПК — Цивільний процесуальний кодекс України.
КПК — Кримінальний процесуальний кодекс України.
Закон про запобігання корупції — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
7 листопада 2019 року набрав чинності Закон № 263. Як зазначається у пояснювальній записці до проекту зазначеного Закону, встановлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення є зобов’язанням України за Меморандумом про взаємодію із Міжнародним валютним фондом від 22 квітня 2014 року, а також за статтею 20 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції 2003 року, ратифікованої Верховною Радою України 18 жовтня 2006 року.
Необхідність відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення виникла внаслідок прийнятого 26 лютого поточного року рішення Конституційного Суду України щодо визнання положень статті 3682 КК такими, що не відповідають Конституції України.
При цьому відсутність кримінальної відповідальності за незаконне збагачення нівелює роль системи електронного декларування у попередженні та виявленні корупції, оскільки для суб’єктів декларування відсутні правові перешкоди для декларування незаконно набутого майна. Крім того, на сьогодні декларування може бути використано для легалізації активів, набутих незаконним шляхом.
Запровадження ж інституту визнання необґрунтованими активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та стягнення таких активів у дохід держави буде відповідати кращим світовим практикам боротьби із корупцією. Наприклад, схожий інститут працює у Великобританії, США, Австралії, Канаді, Албанії, Грузії, Італії, Ізраїлі, Ліхтенштейні, Словенії, Швейцарії, Таїланді, Південній Африці, Філіппінах.
Крім того, відповідно до Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), країни повинні створювати механізми, які б дозволяли без винесення обвинувального вироку конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, або інструментів злочину (Рекомендація 4).
Відразу звернемо увагу читачів, що норми, пов’язані із незаконним збагаченням, поширюються на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону про запобігання корупції.
Законом № 263 вносяться зміни до низки цілої законодавчих актів. Зупинимося на деяких.
КК. Однією із суттєвих змін є доповнення на заміну визнаної Конституційним Судом України неконституційною статті 3682 Кримінального кодексу України статтею 3685, якою встановлюється покарання за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (це приблизно 6,24 млн грн.) перевищує її законні доходи у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
У статті 3685 КК під набуттям активів розуміється набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Також під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того, вводиться поняття законних доходів, під якими розуміються доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону про запобігання корупції.
А це отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи, а також наявні у суб’єкта декларування або членів його сім’ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.
Встановлюється, що при визначенні різниці між вартістю набутих активів та законними доходами не враховуються активи, які є предметом провадження у справах про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, а також активи, стягнуті в дохід держави в рамках такого провадження.
Необґрунтованими вважатимуться ті активи, щодо яких судом на підставі поданих доказів не встановлено, що вони або грошові кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів. Такі активи підлягають стягненню в дохід держави за рішенням суду в установленому законом порядку (нова редакція статті 69 Закону про запобігання корупції).
ЦПК. Так, статтю 89 доповнено новою частиною такого змісту:
«У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони».
Зміни до статті 116 встановлюють, що забезпечення доказів у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється Вищим антикорупційним судом за заявою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у випадках, передбачених законом, — також за заявою прокурора Генеральної прокуратури України.
Стаття 153 доповнена, зокрема, нормою, яка визначає, що активи, вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року (для 2019 року — це 834,6 тис. грн), які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і на які накладено арешт із забороною користування, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності — судом Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення визначених законом заходів з управління ними. Суд зобов’язаний розглянути зазначене питання у судовому засіданні з повідомленням відповідача.
Законом № 263 викладено статтю 290 ЦПК у новій редакції, якою, зокрема, встановлюється таке.
Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Ним же здійснюється і представництво держави в суді.
У справах щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Офісу Генерального прокурора України за його дорученням.
Позов пред’являється щодо:
активів, набутих після дня набрання чинності Законом № 263, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності цим Законом (це — близько 1 млн грн.), але не перевищує межу, встановлену статтею 3685 КК;
активів, набутих після дня набрання чинності Законом № 263, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, становить вищезазначений розмір, а кримінальне провадження за статтею 3685 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 КПК і відповідне рішення набуло статусу остаточного;
доходів, отриманих від зазначених вище активів.
Заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості вживають Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, а у визначених законом випадках — Державне бюро розслідувань та Офіс Генерального прокурора України.
ЗАКОН ПРО ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ. Законом № 263 частину другу статті 65 Закону про запобігання корупції доповнено абзацом другим, яким встановлюється, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої набрало законної сили рішення суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, підлягає звільненню з посади в установленому законом порядку.
Аналогічні зміни внесені у низку законодавчих актів, зокрема, у статтю 36 Кодексу законів про працю України, статтю 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також розширено визначений у статті 84 Закону України «Про державну службу» перелік підстав для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням — однією із підстав припинення державної служби є набрання законної сили рішенням суду щодо державного службовця про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 ЦПК випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Розширюються повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції.
Так, НАЗК має право у разі встановлення ним доказів того, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула необґрунтовані активи або що такі активи набула інша особа за її дорученням чи в інших передбачених статтею 290 ЦПК випадках, порушувати перед Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою або у визначених законом випадках — перед Офісом Генерального прокурора питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (доповнено статтю 12 Закону України «Про запобігання корупції»).
Крім того, у разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів НАЗК надається можливість суб’єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб’єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі НАЗК інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.
Ураховуючи, що через пару тижнів починається деклараційна кампанія — 2020, де публічні службовці декларуватимуть свої статки за 2019 рік, ми хотіли нагадати про те, що з 1 січня 2020 року набувають чинності деякі норми щодо фінансового контролю, на які варто звернути увагу наших читачів.
1. Як зазначається на офіційному вебсайті НАЗК, з 1 січня 2020 року суб’єктам декларування при заповненні декларації необхідно буде зазначити відомості про свій унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) та вказати відповідні номери членів сім’ї (такі зміни до статті 46 Закону про запобігання корупції набули чинності 18 жовтня 2019 року).
Національне агентство наразі готує пропозиції щодо приведення підзаконних нормативно-правових актів у відповідність до нових положень Закону. Зокрема, передбачається, що Форма декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, міститиме окреме поле для зазначення УНЗР суб’єкта декларування (розділ 2.1 «ІНФОРМАЦІЯ ПРО СУБ’ЄКТА ДЕКЛАРУВАННЯ» декларації) та членів його сім’ї (розділ 2.2 «ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЧЛЕНІВ СІМ’Ї СУБ’ЄКТА ДЕКЛАРУВАННЯ» декларації).
У разі відсутності у суб’єкта декларування або членів його сім’ї УНЗР передбачається можливість обрання суб’єктом декларування відповідного значення цього поля.
НАЗК звертає увагу, що правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру визначаються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб’єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 р. № 784.
Заявник для внесення інформації до Реєстру за власним бажанням звертається до територіального органу/територіального підрозділу розпорядника Реєстру за зареєстрованим місцем проживання. Додатково зауважимо, що УНЗР зазначається у паспорті громадянина України для виїзду за кордон (біометричному) — Запис №/Record № або в паспорті громадянина України (ID-картка) — Запис №/Record №.
2. У цілях розділу щодо фінансового контролю (розділ VІІ Закону «Про запобігання корупції) членами сім’ї суб’єкта декларування, які не є його подружжям або дітьми, вважаються особи, що спільно проживали із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації (тобто 2019 року).
3. У деклараціях за 2019 рік також необхідно буде зазначати відомості про:
банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунка, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї) або зберігаються кошти, інше майно. Такі відомості включають дані про тип та номер рахунка, дані про банківську або іншу фінансову установу, осіб, які мають право розпоряджатися таким рахунком або мають доступ до індивідуального банківського сейфа, осіб, які відкрили рахунок на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї;
юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї;
криптовалюти. До відомостей щодо нематеріальних активів включаються дані про вид та характеристики таких активів, вартість активів на момент виникнення права власності, а також про дату виникнення права на них.
4. Дані про об’єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів звітного періоду.
5. У разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Положення частини другої цієї статті застосовуються до суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 50 цього Закону.