Наголосимо: орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для цього є пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі — ПК). При цьому орендна плата за земельну ділянку нараховується відповідно до договору оренди такої земельної ділянки, який оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства ( п. 288.1 ст. 288 ПК).
Розмір орендної плати передбачений п. 288.5 ст. 288 ПК та встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки та перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Саме таке визначення наведено у ст. 13 Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» (далі — Закон № 161).
Такий договір укладається у письмовій формі, та за бажанням однієї із сторін його може бути посвідчено нотаріально ( ст. 14 Закону № 161).
Якщо звернутись до переліку істотних умов такого договору, то однією з них є саме орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Зауважимо: перелік істотних умов визначено ст. 15 Закону № 161.
Нормативну грошову оцінку земельних ділянок використовують, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. При цьому підставою для її проведення є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування ( ст. 15 Закону України від 11.12.03 р. № 1378-IV «Про оцінку земель»).
Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Тож прийняте рішення місцевої ради є обов’язковим для виконання, а суб’єкту господарювання необхідно подати уточнюючу декларацію з плати за землю і розрахувати суму орендної плати виходячи з нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Однак із цього правила є винятки — випадки, коли орендна плата визначена у вигляді фіксованої суми.
До речі, таку ж думку висловлювали й податківці у своїх роз’ясненнях, зокрема, розміщених на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» (zir.minrd.gov.ua).
Нагадаємо й таке:
— платники плати за землю (крім фізичних осіб) відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК самостійно мають обчислювати суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік;
— при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею треба подавати довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі таку довідку подають у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі;
— на даний час витяг з технічної документації щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки надають територіальні органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.