21.05.2018
Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність у три роки. Разом із тим для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
| 1 | про стягнення неустойки (штрафу, пені) |
| 2 | про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості |
| 3 | про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України) |
| 4 | у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України) |
| 5 | про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України) |
| 6 | у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України) |
| 7 | про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України) |
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі і може бути оформлений як окремий договір, так і як пункт основного договору (наприклад, окремим розділом у договорі оренди земельної ділянки).
Верховний Суд України у справі № 6-144цс14 зробив такий висновок: якщо сторони досягли згоди й уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, встановлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п’яти років, що відповідає вимогам зазначеної норми (Мається на увазі ч. 1 ст. 259 ЦК України. — Прим. ред.) це свідчить про дотримання позивачем строків позовної давності.
При цьому слід пам’ятати, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
На практиці трапляються випадки, коли договором передбачена відмова сторін від застосування строків позовної давності або ці строки є настільки великими, що втрачається сенс існування інституту позовної давності. У контексті наведеного слід згадати про можливість визнання правочину (договору, пункту договору) недійсним.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253 — 255 ЦК України. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
На практиці непоодинокими є випадки звернення до суду із позовом про стягнення грошових коштів за зобов’язаннями та стягнення пені/штрафу.
З огляду на те, що до вимоги про стягнення неустойки (пені/штрафу) за загальним правилом (якщо інше не встановлено письмовою домовленістю між сторонами) застосується річний строк позовної давності, слід правильно розрахувати пеню за кожен день прострочення з урахуванням річного строку позовної давності.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі № 6-160цс14 суд зазначив, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається щодо кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Відповідно до вимог ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається від дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.
Заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав, за якими перебіг позовної давності зупиняється. До них належить:
| 1 | якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) |
| 2 | у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом |
| 3 | у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини |
| 4 | якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан |
Наведені вище підстави мають бути підтверджені документально.
Так, згідно ст. 14-1 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів від дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У разі виникнення обставин, що наведені вище, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Крім зупинення, позовна давність може перериватися. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).
Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред’явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред’явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст. 266 ЦК України).
Особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Важливо розуміти, що навіть після спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Тлумачення ч. 3 ст. 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого, за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.
Тобто цією нормою встановлені суб’єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв’язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.
Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна, є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні. Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов’язана лише з наявністю про це заяви сторони. Зазначений висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-738цс15 (ср. ).
Отже, у разі якщо позов подано проти ОМС після спливу строків позовної давності, вам необхідно подати суду заяву про застосування строків позовної давності. З огляду на нові зміни до процесуальних кодексів, така заява має бути подана письмо із дотриманням вимог, які встановлюються до написання заяв по суті справи. У разі ж якщо позов подано ОМС після спливу строків позовної давності і заява про застосування їх спливу подана позивачем, відповідно доречно подати заяву про визнання пропуску причин строків позовної давності поважними (із посиланням на конкретні докази, наприклад, лист позивача про надання додаткового строку для погашення боргу тощо) та поновлення строків.
Разом із тим сплив строку позовної давності не є автоматичним припиненням зобов’язання,оскільки такої підстави для припинення зобов’язання норми гл. 50 «Припинення зобов’язання» ЦК України не передбачають.
Позовна давність пов’язується із судовим захистом суб’єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо протягом установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб’єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов’язаної особи.
У зобов’язальних відносинах (ст. 509 ЦК України) суб’єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов’язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов’язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду – захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов’язку.
Однак за змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов’язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності
У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову.
Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов’язання, і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави, установлюючи для особи, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.
ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов’язання не визнає. Виконання боржником зобов’язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов’язання в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
Постанова Верховного Суду України від 15.05.2017 у справі № 6-786цс17
Згідно зі ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється:
| 1 | на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом |
| 2 | на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу |
| 3 | на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію |
| 4 | на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) |
| 5 | на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв» |
| 6 | на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств |
Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Під час організації договірної роботи слід завжди контролювати строки виконання своїх зобов’язань, як загалом, так і під час окремих етапів. У разі наявності підстав слід вживати вчасно заходи реагування та не затягувати із початком претензійної роботи, аби суд мав законну можливість задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не обмежуючись строками позовної давності.