Про допустимість доказів у адміністративних справах, пов’язаних з корупцією

У світлі анонсованого посилення боротьби з корупцією, наявності великої кількості спеціальних суб’єктів у сфері протидії корупції та тенденції до пошуку «корупціонерів на низах», актуальним є питання захисту посадових осіб органів місцевого самоврядування під час провадження таких справ.

Не секрет, що найбільший «активіст» серед спеціальних суб’єктів у сфері протидії корупції — це Департамент захисту економіки Національної поліції України. Аналізуючи судову практику з розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, можна зробити висновок, що переважно саме на підставі протоколів Департаменту захисту економіки Нацполіції України судами виносилися постанови. При цьому у більшості випадків суди або притягували до відповідальності осіб, або припиняли провадження з підстав пропущення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Лише в поодиноких випадках суди звертали увагу на спосіб та підстави отримання доказів та надавали правову оцінку законності їх отримання.

Отже, акцентуємо увагу осіб, які є суб’єктами відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, на такому:

— Закон України «Про запобігання корупції» є спеціальним законом у системі законодавства України, який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні;

— відповідно до положень статей 4, 6 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) має спеціальний статус, і лише воно наділено правом проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушень вимог антикорупційного Закону;

— виключно після проведення перевірки НАЗК та направлення висновку НАЗК спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, в тому числі і Національній поліції та її підрозділам, у останніх виникають повноваження на складення протоколу про адміністративне правопорушення (п. 1, 2 Р VІ Порядку проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням № 2 від 11.08.2016);

— складені без висновку НАЗК протоколи, будучи доказом, не можуть бути допустимим доказом, оскільки отримані з порушенням процедури — відсутності висновку НАЗК та відсутності повноважень на самостійне здійснення перевірки дотримання антикорупційного законодавства.

При підготовці частково використано матеріали статті за посиланням: https://protocol.ua/ua/mogut_li_protokoli_natspolitsii_bit_dokazatelstvom_korruptsii_analiz_zakonodatelstva