20.12.2007
Тягар доведення при судовому визнанні рішень податківців неправомірними
Податкова інспекція на підставі акта перевірки виробничо-фінансової діяльності нашого підприємства надіслала нам податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов’язання з платежу податку на додану вартість. Ми вважаємо це податкове повідомлення-рішення неправомірним і маємо намір у судовому порядку визнати його недійсним. Чи повинні ми в суді доводити неправомірність донарахування цього ПДВ?
(м. Вижниця)
Нагадаємо, що за загальним правилом
при розгляді спорів у судовому порядку кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (див. ст. 60 ЦПК, ст. 33 ГПК, ч. 1 ст. 71 КАСУ.Звичайно ж, існують і винятки з цього правила.
Зокрема, при розгляді справ у цивільному судочинстві
не підлягають доведенню обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (див. ч. 1 ст. 61 ЦПК).ГПК
не вважає такі обставини підставою для звільнення сторін від їх доведення, а КАСУ ставиться до них дещо інакше. Так, обставини, визнані сторонами, можуть не доводитися тільки в разі, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності їх визнання сторонами (див. ч. 3 ст. 72 КАСУ).Не потребують
також доведення обставини, визнані судом загальновідомими (див. ч. 2 ст. 61 ЦПК, ч. 1 ст. 35 ГПК, ч. 2 ст. 72 КАСУ).Не доводяться й обставини, установлені судовим рішенням, яке набуло законної сили
, у цивільній, господарській або адміністративній справі, якщо в розгляді інших справ беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (див. ч. 2 ст. 61 ЦПК, ч. 1 ст. 72 КАСУ). Приблизно такі самі положення закріплено в ч. 2 і 4 ст. 35 ГПК щодо фактів, установлених рішенням господарського суду та рішенням суду у цивільній справі.Свої особливості є й щодо обов’язків доведення в судових справах за позовами підприємств про визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності податкової інспекції.
Як відомо, державна податкова адміністрація України — це центральний орган виконавчої влади (див.
ч. 1 ст. 4 Закону № 509), тому відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ суб’єктом владних повноважень є як вона сама, так і її посадові особи.Згідно з
п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій або бездіяльності.Як бачимо,
підприємству для визнання податкового повідомлення недійсним (неправомірним) слід звернутися до адміністративного суду з відповідною вимогою, викладеною в позовній заяві.Якщо з якихось причин адміністративний суд ще не створено, то позов потрібно подавати до господарського суду, який має розглянути цю справу за правилами адміністративного судочинства (див.
п. 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ).Щодо обов’язку доведення, то в адміністративних справах про неправомірність рішень
, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень його покладено на відповідача, який і повинен довести правомірність свого рішення, дії або бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.Отже,
підприємству в адміністративному суді не потрібно доводити неправомірність податкового повідомлення, оскільки податковій інспекції самій доведеться доводити його правомірність, якщо вона заперечуватиме проти адміністративного позову.Якщо ж податкова інспекція погодиться з адміністративним позовом, тобто визнає неправомірність свого податкового повідомлення, їй доведеться самій його відкликати і відповідно підприємству знову нічого не потрібно буде доводити.
Проте це не означає, що підприємство може пред’являти нічим не обґрунтовані позовні вимоги і ставитися до цієї справи абияк, адже
зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач їх обґрунтовує, є однією з вимог, що пред’являються до позовної заяви, крім цього на підтвердження цих обставин позивач має зазначити докази, про які йому відомо і які може бути використано судом (див. п. 4 ч. 1 і ч. 2 ст. 106 КАСУ).Георгій СФІНЦИЦКІ, юрист