15.11.2007
Про відшкодування працівнику грошових коштів та санкції за порушення ліміту каси
Лист Національного банку України від 10.08.2007 р.
№ 11-113/3036-8220
Національний банк України розглянув <...> звернення <...> щодо тлумачення законодавства у сфері регламентації готівкового обігу та роз’яснення окремих норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі — Положення), і в межах компетенції повідомляє.
На сьогодні питання відшкодування підприємством власних готівкових коштів працівника, використаних ним для вирішення виробничих (господарських) питань підприємства, урегульовано на законодавчому рівні, зокрема, Цивільним кодексом України (статті 1159 — 1160).
Відповідно до пункту 2.3 Положення готівкові розрахунки одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами обмежено граничною сумою в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень (постанова Правління Національного банку України від 09.02.2005 № 32). При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Згідно із зазначеними вище законодавчо встановленими вимогами підприємство
має відшкодувати своєму працівнику його грошові кошти, витрачені на потреби підприємства, навіть у разі перевищення ним граничної суми готівкового розрахунку.Разом з тим з урахуванням того, що в наведеному в листі випадку фізична особа діяла від імені підприємства, у разі придбання такою особою для потреб підприємства в іншого підприємства товарно-матеріальних цінностей за власні грошові кошти
на таку операцію поширюються зазначені вище обмеження щодо суми розрахунку, при порушенні яких до підприємства-платника може застосовуватися штрафна санкція як за перевищення встановленого ліміту каси (пункт 2.3 Положення).Застосування і розмір штрафної санкції за перевищення встановленого ліміту каси передбачено вимогами Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Передбачені цим Указом штрафи в повному обсязі стягуються до Державного бюджету в порядку, установленому законодавством.
Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України (далі — Кодекс) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень і в порядку, установленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання
адміністративно-господарський штраф, який сплачується суб’єктами господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ними встановлених правил здійснення господарської діяльності (стаття 241 Кодексу).Таким чином,
штрафи, визначені Указом Президента, є адміністративно-господарською санкцією, оскільки вони застосовуються до суб’єктів господарювання в разі порушення ними норм з регулювання обігу готівки в національній валюті і стягуються до відповідного бюджету.Щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, то їх визначено статтею 250 зазначеного Кодексу і може бути застосовано до суб’єкта господарювання
протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.Разом з тим відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України застосування штрафних санкцій, їх види, строки накладення та контроль за дотриманням підприємствами норм з регулювання обігу готівки в національній валюті є прерогативою відповідних контролюючих органів (державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби тощо) і не належать до компетенції Національного банку України.
Виконавчий директор з питань
готівково-грошового обігу
А. Толстой
коментар редакції
Готівкові нюанси: розрахунок працівника власними коштами та штрафи
Відповідь на перше запитання, яке розглядається в цьому листі, очевидна. Працівник, який придбаває ТМЦ за власні готівкові кошти, діє від імені підприємства. У всіх документах, виданих продавцем, як покупець і платник фігурує підприємство, а не П.І.Б. працівника. Отже, можна стверджувати, що відбувся готівковий розрахунок одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем), на який повною мірою поширюється обмеження в розмірі 10000 грн. (про це ми писали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2002, № 13; 2006, № 64).
Зовсім інша справа — подальше відшкодування підприємством витрат підзвітної особи. На такий розрахунок обмеження не поширюється (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 64).
Щодо другого запитання — строків застосування готівкових штрафів, то знову ж таки очевидно, що вони є адміністративно-господарськими санкціями, а отже, на них повною мірою поширюються норми ст. 250 ГКУ. Ця стаття встановлює два критерії щодо строків давності: по-перше, штраф можна застосувати тільки протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, по-друге, не пізніше ніж через рік після вчинення порушення.
Отже, якщо підприємство порушило 10-тисячний ліміт, скажімо, 10.10.2007 р., а податківці встановили цей факт у ході перевірки, яка проводиться після 11.10.2007 р. (якщо точніше, то прийнято рішення про застосування штрафу після цієї дати), то штраф, установлений Указом № 436/95, застосувати не можна. І з іншого боку, якщо рішення про застосування штрафу було прийнято, скажімо, 11.11.2007 р. (тобто з дотриманням строків) і станом на 12.05.2008 р. суму штрафу так і не буде стягнуто, то такий штраф не застосовується (аналогічний підхід спостерігається і при стягненні штрафів за РРО, докладніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 88).
Дмитро Костюк