04.10.2007
Виготовлення та розповсюдження рекламних листівок: хто сплачує податок з реклами
Друкарня виконала замовлення підприємства роздрібної торгівлі з друкування певного тиражу рекламних листівок. Увесь тираж таких листівок було викладено біля кас у супермаркеті для вільного доступу до них покупців. Чи виникає в цьому випадку в когось із зазначених суб’єктів господарювання обов’язок зі сплати податку з реклами?
(м. Луганськ)
Статтею 11 Декрету № 56-93
установлено, що об’єктом для обчислення податку з реклами є вартість послуг з установлення та розміщення реклами. Тому одне тільки виробництво (виготовлення) реклами податком з реклами обкладатися не повинне. На це, до речі, указує й ДПАУ в консультаціях своїх провідних фахівців (див., наприклад, «Вісник податкової служби України», 2001, № 44; 2003, № 37).Викладене означає, що на вартість замовлення з виготовлення певного тиражу рекламних листівок, отриманого друкарнею від супермаркету, податок з реклами нараховуватися не повинен. Проте при відповіді на запитання, чи сплачується податок з реклами з вартості
виготовлення рекламної продукції, необхідно керуватися також вимогами, установленими на місцях.Звертаємо увагу, що деякі органи місцевого самоврядування у відповідних регіональних положеннях про податок з реклами дещо по-іншому визначають базу для обчислення цього податку, уключаючи до неї і вартість послуг з виготовлення реклами. Так, у чинному Положенні про обчислення та сплату податку на рекламу в
м. Харкові зазначається, що об’єктом оподаткування є вартість послуг, які оплачуються за виготовлення та розміщення реклами. Навпаки, аналогічним рішенням органу місцевого самоврядування в м. Запоріжжі передбачено, що об’єктом обкладення податком з реклами є вартість послуг з установлення та розповсюдження реклами власної продукції (робіт, послуг), у тому числі роботи, які виконуються господарським способом.У зв’язку з цим певний інтерес викликає
Положення № 360/520, яким на сьогодні встановлено, що об’єктом обкладення податком з реклами в м. Києві є вартість послуг з установлення та розміщення реклами, у тому числі й плата за право тимчасового використання місць для розташування об’єктів зовнішньої реклами. Разом з тим попередньою редакцією цього нормативного документа було визначено об’єкт оподаткування, що відрізнявся від установленого Декретом № 56-93, а саме, вартість послуг з виготовлення та розміщення реклами, проте на сьогодні в цій частині його приведено у відповідність до вимог зазначеного Декрету.Щодо виникнення об’єкта оподаткування у самого торговельного підприємства, то оскільки для розповсюдження віддрукованих листівок будь-яка третя особа не залучалася та послуги з розповсюдження супермаркету не надавалися (як випливає зі змісту запитання, кожний бажаючий мав можливість узяти рекламну листівку самостійно), податок з реклами не зобов’язане сплачувати й торговельне підприємство.
Насамкінець варто зауважити, що у ДПАУ склалася протилежна думка із цього приводу. Так, у консультації одного з її провідних фахівців свого часу зазначалося (див. «Вісник податкової служби України», 2001, № 44), що незалежно від того, за плату чи безоплатно надаються послуги з розміщення реклами, необхідно нараховувати податок з реклами, якщо інше не передбачено рішенням місцевої ради.
Цей же підхід знаходимо також у листі ДПАУ від 23.02.2004 р. № 91/4/13-1114 (див. с. 42 сьогоднішнього номера). А от у ДПА в м. Києві інша думка (див. лист від 25.07.2005 р. № 693/10/15-508 на с. 41).
Ігор Хмелевський, економіст-аналітик