07.12.2009
Багато підприємств звикли жити, умовно кажучи, за двома адресами — фактичною та юридичною. Причини для обрання такого варіанта можуть бути різними, проте жодна з них не може врятувати підприємство від можливих негативних наслідків, пов’язаних з його відсутністю за місцем реєстрації. Розглянемо, які це наслідки і за яких умов законодавець допускає їх застосування.
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.ЦПК
— Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV.ГПК
— Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-XII.КАСУ
— Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.Закон № 755
— Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.Закон № 877
— Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.Закон № 1775
— Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.Закон № 2343
— Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII.Закон про госптовариства
— Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII.Закон про МПП
— Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV.Порядок № 80
— Порядок обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затверджений наказом ДПАУ від 19.02.98 р. № 80.
З місцезнаходженням юридичної особи законодавство пов’язує багато моментів, що мають правове значення. Так, наприклад, грошове зобов’язання, якщо порядок його виконання спеціально не передбачений у договорі, виконується за місцезнаходженням юрособи на момент виникнення зобов’язання (
п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦКУ, ч. 2 ст. 197 ГКУ). За місцезнаходженням юрособи, що зробила пропозицію укласти договір, визначається і місце укладення договору, якщо сторони не домовилися про інше (ч. 1 ст. 647 ЦКУ). Для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності місцезнаходження контрагентів матиме значення для визначення того, праву якої з держав мають підлягати сторони такого договору, якщо вони не зробили спеціального застереження про це в самому договорі. Наприклад, для договору купівлі-продажу визначальною буде держава місцезнаходження продавця, для договору оренди — орендодавця, для договору підряду — підрядника тощо (ст. 44 Закону про МПП).Крім того,
місцезнаходження юрособи часто має значення для визначення підсудності цивільних, господарських та адміністративних справ (ч. 2 ст. 109 ЦПК, ст. 15 ГПК, ст. 19 КАСУ).За загальним правилом, облік платників податків здійснюється у відповідному органі державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи (
п. 3.5 Порядку № 80). За місцезнаходженням же суб’єкта господарювання здійснюються планові та позапланові перевірки контролюючих органів (ч. 1 ст. 4 Закону № 877).Згідно зі
ст. 93 ЦКУ місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юрособи чи закону виступають від її імені.Для визначення поняття «
адреса» можна орієнтуватися на Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджені постановою Кабміну від 05.03.2009 р. № 270. Відповідно до Правил адреса включає зазначення країни, поштового індексу, найменування населеного пункту, району, області, найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулка), номера будинку, квартири (п. 42). Інакше кажучи, адреса вказує на конкретне приміщення, в якому має знаходитися орган або особи, що виступають від імені юрособи.Визначення місцезнаходження юрособи необхідне для ведення господарської діяльності, підтримання зв’язку з учасниками господарського товариства, іншими суб’єктами господарювання, органами державної влади та місцевого самоврядування.
Як бачимо, законодавець прагне до максимальної визначеності у встановленні адреси, за якою може здійснюватися зв’язок з юридичною особою, а тому не допускає можливості роздвоєння адреси — на фактичну та юридичну.
Сьогодні дискусійним залишається питання,
чи потрібно зазначати місцезнаходження в установчих документах господарського товариства. Так, після внесення змін Законом України від 03.03.2005 р. № 2452-IV ст. 88 ЦКУ і ст. 57 ГКУ, в яких закріплено вимоги до установчих документів, вже не містять вказівки на обов’язкове включення до них інформації про місцезнаходження юрособи. Не встановлює обов’язку включення відомостей про місцезнаходження госптовариства до його статуту і новий Закон про АТ. Водночас вимога про те, що установчі документи повинні містити відомості про місцезнаходження юрособи, збереглися в ст. 4 Закону про госптовариства. Деякі фахівці, посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦКУ додаткові вимоги до змісту статуту можуть бути встановлені законом, віддають перевагу приписам Закону про госптовариства, на підставі чого доходять висновку про обов’язковість зазначення в статуті госптовариств їх місцезнаходження.Іншої позиції дотримується Держкомпідприємництва. Так, у
листах від 17.07.2006 р. № 5190, від 12.01.2008 р. № 192, від 30.12.2008 р. № 11150 Держкомпідприємництва зазначав, що згідно з чинним законодавством зазначення відомостей про місцезнаходження юрособи в статуті не є обов’язковим. Як показує практика, суди в цьому питанні солідарні з Держкомпідприємництва.Інформація про місцезнаходження юрособи підлягає обов’язковому включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців
під час державної реєстрації юрособи (ч. 4 ст. 89 ЦКУ).На практиці можна зіткнутися з вимогою держреєстратора документально підтвердити право власності або користування приміщенням, за адресою якого юрособа реєструє своє місцезнаходження (наприклад, пред’явити договір оренди). Проте відмовити в держреєстрації на тій підставі, що відповідний документ не було надано, держреєстратор не може. У
ст. 24 Закону № 755 наведено вичерпний перелік документів, які подаються для проведення держреєстрації юрособи. До нього входять заповнена реєстраційна картка на проведення держреєстрації юрособи; примірник оригіналу або нотаріально засвідчена копія рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юрособи; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи; документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду в розмірі, який установлено законом.Вимагати додаткові документи
, у тому числі такі, що підтверджують правомірність використання приміщення, за адресою якого реєструється юридична особа, для проведення державної реєстрації юрособи держреєстратору заборонено (ч. 8 ст. 24 Закони № 755).Крім того,
у держреєстратора немає повноважень перевіряти достовірність зазначених представниками юридичної особи даних, які вносяться до ЄДР, у тому числі встановлювати її фактичне місцезнаходження (див. лист Держкомпідприємництва від 15.06.2005 р. № 4833). Діє презумпція достовірності таких відомостей, доки не буде встановлено інше. Тому всі треті особи можуть у разі виникнення спору посилатися на інформацію про юридичну особу, яка міститься в ЄДР.Місцезнаходження юрособи зазначається в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (
ч. 3 ст. 9 Закону № 755). Відповідно, у разі зміни місцезнаходження юрособи виникає необхідність заміни свідоцтва про держреєстрацію (абз. третій ч. 6 ст. 9 Закону № 755), а якщо інформацію про місцезнаходження юрособи було включено до її установчих документів, то необхідна держреєстрація змін, які до них вносяться у зв’язку зі зміною місцезнаходження.Місцезнаходження юридичної особи має
також зазначатися у дозвільних документах, що їй видаються. Так, наприклад, інформація про місцезнаходження юрособи зазначається в ліцензії (ч. 3 ст. 13 Закону № 1775), а в разі зміни місцезнаходження ліцензія підлягає переоформленню (ч. 1 ст. 16 Закону № 1775).З презумпцією достовірності відомостей про юрособу, що містяться в ЄДР, пов’язана загроза того, що підприємство, яке не знаходиться за своїм місцезнаходженням, не отримуватиме кореспонденцію від своїх контрагентів і держорганів. При цьому останні будуть забезпечені доказами направлення відповідної інформації такому підприємству. Так, у
п. 11 Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначається, що до повноважень судів не належить установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, — учасників судового процесу на момент учинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.І якщо юрособа виступає відповідачем, то в матеріалах справи будуть вказані реквізити, зазначені позивачем у позовній заяві. Позивач же для цього керуватиметься інформацією, що міститься в ЄДР, оскільки, як зазначає у цьому самому листі ВГСУ, він не зобов’язаний установлювати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі. Усі процесуальні наслідки невідповідності місцезнаходження юрособи, зазначеної в ЄДР, та її фактичного місцезнаходження покладаються на цю юрособу (див.
рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2008 р. у справі № 36/193, постанову ВГСУ від 20.10.2009 р. № 23/117-08-4556, ухвалу ВАСУ від 24.07.2008 р. № К-3720/07).Тепер перейдемо до розгляду наслідків, які можуть настати через відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
1. Ліквідація юрособи
Відсутність юридичної особи за місцезнаходженням може стати підставою для її ліквідації за процедурою, не пов’язаною з банкрутством. Детально про особливості цієї процедури див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 94, с. 37.
Нагадаємо, що
однією з підстав для винесення судового рішення про припинення юридичної особи є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням (ч. 2 ст. 38 Закону № 755).У свою чергу, підставою для внесення такого запису до ЄДР може стати або неподання юрособою у встановлені строки реєстраційної картки про підтвердження відомостей про себе, або отримання держреєстратором від податкової інспекції повідомлення про відсутність юрособи за її місцезнаходженням. При цьому чітко визначено порядок унесення такого запису та дій з боку держреєстратора, які обов’язково мають цьому передувати. Розглянемо основні моменти.
Згідно з
ч. 7 ст. 38 Закону № 755 не пізніше тринадцяти місяців з дня подання (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної картки, яка містить відомості про юридичну особу, юрособа зобов’язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юрособу.Якщо держреєстратор не отримує таку картку, він протягом 10 робочих днів із дати, коли картку мало бути подано, надсилає рекомендованим листом юрособі повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юрособу. Якщо лист повертається з відміткою відділення зв’язку про відсутність юрособи за вказаною адресою або в разі неподання юрособою протягом місяця з дня направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки, держреєстратор має внести до ЄДР запис про відсутність юрособи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юрособу (
ч. 7 ст. 19 Закону № 755). І той, і інший запис у ЄДР — підстава для винесення судового рішення про припинення юридичної особи.Тепер декілька слів про те, коли запис про відсутність юрособи за місцезнаходженням може бути зроблено з ініціативи податкового органу.
Органи державної податкової служби
під час виконання своїх службових обов’язків, як передбачено п. 11.2 Порядку № 80, можуть перевіряти місцезнаходження платника податків. Проте Порядок № 80 не уточнює, яким чином має здійснюватися перевірка місцезнаходження юрособи. Суди визнають достатнім і належним доказом того, що суб’єкт господарювання відсутній за своїм місцезнаходженням, акт перевірки місцезнаходження платника податків, складений за результатами виїзду представників податкового органу за адресою реєстрації юрособи, у ході якої встановлено його фактичну відсутність за цією адресою (див., наприклад, постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 р. у справі № 2-а-4499/09, Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2008 р. у справі № 2а-9254/08, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.02.2009 р. у справі № К-31474/06). У такому акті, зокрема, має бути зазначена інформація про вжиті заходи щодо з’ясування фактичного місцезнаходження платника податків.Далі, якщо встановлено відсутність юрособи за її місцезнаходженням і заходи щодо з’ясування її фактичного місцезнаходження не дали результатів,
податковій міліції передається запит на встановлення місцезнаходження платника податків. Якщо підрозділ податкової міліції підтверджує відсутність платника податків за місцезнаходженням після проведення роботи з його встановлення, орган державної податкової служби (підрозділ обліку платників податків) надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПп.Після отримання такого повідомлення держреєстратор діє в порядку, аналогічному передбаченому для випадку непідтвердження юрособою відомостей про неї в установлені строки (розглядався нами вище). Унесення запису до ЄДР про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, як уже говорилося, може стати підставою для винесення рішення суду про припинення такої юрособи (див. також лист
Держкомпідприємництва від 12.01.2007 р. № 134).
2. Банкрутство відсутнього боржника
Згідно зі
ст. 52 Закону № 2343 у разі, якщо керівні органи юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності такої юрособи, її кредитор може подати заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника. Подати таку заяву кредитор може незалежно від розміру вимог до відсутньої юрособи-боржника і строку виконання зобов’язань, тобто навіть до його закінчення.Це відступ від загального правила, відповідно до якого, нагадаємо, справа про банкрутство порушується за умови, що безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і з моменту закінчення строку, установленого для виконання зобов’язань, минуло понад три місяці.
Застосовуючи цю норму слід мати на увазі, що
суди відмовляють у порушенні справи про банкрутство відсутнього боржника, якщо відомості про нього в ЄДР є підтвердженими і немає запису про відсутність юрособи за місцезнаходженням, оскільки в цьому разі боржник не може вважатися відсутнім (постанови ВГСУ від 07.12.2005 р. у справі № Б40/31/05, від 22.01.2008 р. у справі № 7387-6/0, від 27.01.2009 р. у справі № 27/116-б, від 28.01.2009 р. у справі № 44/302-б). Тому, наприклад, для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника буде недостатньо тільки наявності постанови державного виконавця (якщо до цього почалася процедура виконання судового рішення) про відсутність боржника за місцезнаходженням.
3. Проведення податкової перевірки
Сама по собі відсутність підприємства за його місцезнаходженням підставою для податкової перевірки не є. Проте такий суб’єкт господарювання може потрапити до переліку платників податків, що підлягають
першочерговому включенню до плану-графіка проведення планових перевірок. Так, одним з «критеріїв ризику», від наявності яких залежить черговість включення до відповідного підрозділу плану-графіка перевірок, є те, що адреса суб’єкта господарювання збігається з адресою, яку занесено до інформаційної бази як «адресу масової реєстрації» платників податків (див. Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання в редакції наказу ДПАУ від 28.03.2008 р. № 201).Податкові органи прямо вказують на те, що адреси масової реєстрації підприємств є постійним предметом особливої уваги з їхнього боку, і навіть говорять про загрозу невизнання податкової звітності, поданої платниками податків, зареєстрованими за однією з адрес масової реєстрації, пояснюючи це тим, що місцезнаходження — один із реквізитів податкової звітності.
Держкомпідприємництва реагує на такі заяви, справедливо звертаючи увагу на те, що чинним законодавством не встановлено заборону на розміщення за однією адресою двох і більше суб’єктів господарювання (
лист Держкомпідприємництва від 29.04.2009 р. № 4930). Тому доки в установленому порядку не буде зафіксовано факт відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, будь-які негативні наслідки до неї застосовуватися не можуть.Слід також зазначити, що вказівка в документах, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, як її місцезнаходження адреси масової реєстрації, інколи стає причиною відмови з боку держреєстраторів у проведенні реєстрації юрособи. Суди таку відмову визнають неправомірною, указуючи на те, що
Законом № 755 установлюється вичерпний перелік підстав відмови в державній реєстрації юридичної особи (постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2009 р. № 13/10, від 27.04.2009 р. № 2а-3093/09/2670).Такими можуть бути наслідки знаходження підприємства не за адресою своєї реєстрації. Слід сказати, що в більшості випадків усіх цих негативних наслідків підприємствам удається уникнути, якщо вони, умовно кажучи, «перебувають на зв’язку» з так званою юридичною адресою і реагують на запити держорганів. Навіть для здійснення перевірки, у направленні якої зазначається місцезнаходження юрособи згідно з відомостями ЄДР, як показує практика, це не є проблемою: якщо представники контролюючого органу під час візиту до приміщення за адресою реєстрації юрособи будуть повідомлені, що документи, які їх цікавлять, знаходяться в офісі за іншою адресою, де також можна поспілкуватися з посадовими особами суб’єкта господарювання, вони проводитимуть перевірку за такою адресою, указуючи її як адресу одного з приміщень юрособи, яка перевіряється.