20.07.2009
Кабінет Міністрів України
Розпорядження від 1 липня 2009 р. № 757-р
1. З метою упорядкування адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів) та податкового обліку платників податків ДПА:
створити електронний реєстр осіб, пов’язаних з платниками податків
(засновників, керівників, головних бухгалтерів), на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, баз даних органів державної податкової служби, контролюючих та правоохоронних органів із зазначенням ідентифікаційних, реєстраційних та інші даних про таких осіб, а також інформації щодо виконання ними податкових зобов’язань;забезпечити ведення зазначеного реєстру
шляхом внесення до нього перевірених органами державної податкової служби даних.2. Взяти до відома, що для упорядкування податкового обліку:
платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання
;у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється
.
Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко
коментар редакції
ПДВ-новації від Кабміну: візьмемо до відома
Відразу зауважимо, що сама форма документа, що коментується (прийнятого у вигляді
розпорядження Кабміну), визначає ненормативний характер його положень. На відміну від постанов уряду, які дійсно мають нормативний характер (друге запитання — чи відповідають їх норми вимогам законів України), розпорядження Кабміну приймається з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань (ч. 3 ст. 52 Закону про КМУ), а отже, не може містити правових норм.При цьому п. 1 дійсно має організаційно-розпорядчий характер та інтересів платників не зачіпає. Тому не зупинятимемося на ньому (згадаємо лише те, що документ помилково відносить головних бухгалтерів до осіб, пов’язаних з платником податку) та відразу перейдемо до п. 2.
Здавалося б, початок, що ні до чого не зобов’язує («
взяти до відома, що для впорядковування податкового обліку»), несподівано знаходить своє продовження у двох вельми спірних реченнях.1. «
Платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання».Дійсно, у загальному випадку дата виникнення податкових зобов’язань
постачальника збігається з датою збільшення податкового кредиту покупця. Однак так відбувається далеко не завжди. Звісно, можна припустити, що Кабмін лише інформує ДПАУ про встановлений порядок обліку сум податкового кредиту. Але це припущення виглядає дещо наївним, оскільки ДПАУ за 11 років дії Закону про ПДВ могла б і сама розібратися в базових правилах обліку податкового кредиту.Тому не виключаємо, що наведений текст широко використовуватиметься з метою надання видимості законності діям деяких податкових органів, спрямованим на заборону формування податкового кредиту за «запізнілими» податковими накладними (іншими документами, що дають право на податковий кредит). При цьому цілком очевидно, що така заборона не має із законністю нічого спільного. Чинне законодавство, як і раніше,
не забороняє відображати податковий кредит за «запізнілими» податковими накладними в періоді їх фактичного отримання, так само, як і не забороняє уточнюватися в порядку виправлення помилок, показуючи податковий кредит за помилково не включеними (але отриманими своєчасно) податковими накладними.2. «У разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»,
реєстрація платників податку на додану вартість анулюється».На відміну від попереднього тексту розпорядження ця фраза однозначно «заміряється» на встановлення правової норми —
нової підстави для анулювання реєстрації особи (постачальника) платником ПДВ. Через свою очевидність факт невідповідності такої підстави вимогам чинного податкового законодавства навіть не потребує доказу.
Дмитро Винокуров