28.05.2009
Лист Держкомпідприємництва України від 17.02.2009 р. № 1378
(витяг)
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув <...> лист <...> щодо проблемних питань застосування чинного законодавства та надає відповіді з порушених питань.
<...>
Під час перевірок будівельних підприємств інколи ставиться під сумнів визнання витрат, які підтверджені первинними документами за фактичними операціями, але не передбачені в кошторисах на виконання будівельних робіт. Таким чином, підприємства, які фактично зазнали відповідних витрат, втрачають можливість врахувати їх під час оподаткування та визначення фінансових результатів.
Виникає питання: чи може визнання витрат підрядним підприємством обмежуватись кошторисом на будівельні роботи?
Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з роз’ясненням ДПАУ, наданим у листі від 31.03.2006 р. № 1931/х/15-0314, документами, зазначеними у п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є первинні бухгалтерські документи.
Стаття 1
Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить наступне визначення: первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Та ж стаття визначає господарську операцію як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.За своїм призначенням та змістом кошторис є плановим документом, який не містить фактичних даних про витрати. Тому під час складання кошторису не виникає жодних змін в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Отже, кошторис, хоча і є документом, який оформлюється та затверджується відповідно до чинного законодавства, не є власне первинним бухгалтерським документом.
Витрати підприємства повинні підтверджуватися такими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Виходячи з викладеного, вважаємо, що
відображення фактичних витрат, які підтверджені первинними документами, не може обмежуватися плановими даними, що містяться в кошторисах.
Голова О. Кужель
коментар редакції
Кошторисні показники та валовитратність підприємства: свіжий погляд на ситуацію
Варто було змінитися керівництву Держкомпідприємництва, як український бізнес негайно відчув помітний ефект.
Одним зі свідчень того, що зазначене відомство почало нарешті виконувати свої прямі обов’язки з поліпшення підприємницького клімату в країні, є наведений вище лист. Його присвячено проблемі, що давно непокоїть будівельні підприємства.
Головбухи підрядників та забудовників уже звикли до постійних претензій представників контролюючих органів щодо невідповідності фактичних витрат плановим. Бухгалтер у таких ситуаціях виявляється без вини винуватим: адже
він не складає кошторисів і зобов’язаний вести облік тільки за фактичними даними.Власне кажучи, у своєму листі Держкомпідприємництва вказав на те, що було зрозумілим будь-якому неупередженому фахівцю.
Якщо витрати пов’язано з госпдіяльністю і належним чином підтверджено первинними документами, то їх має бути визнано як у бухгалтерському, так і в податковому обліку. Жодних інших обмежень чинне законодавство не містить. І якщо такі фактичні витрати не відповідають плановим показникам, то це запитання не до бухгалтера, а до якості складання кошторисів, до недоліків технології, до ефективності організації робіт тощо.Кошторис зважаючи на свій плановий характер не може бути первинним документом, який покликано підтверджувати фактичні операції
.Якщо податківці не змиряться з такими прописними істинами, й упиратимуться у своїх незаконних домаганнях, то платник податків, використовуючи наведений вище лист Держкомпідприємництва, може апелювати до правила конфлікту інтересів, зафіксованого в п.п. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.
Григорій Козаков, консультант