10.09.2009

Обов’язок щодо працевлаштування інвалідів покладається виключно на підприємства

Лист від 06.11.2008 р. № 1/6-481/06

Обов’язок щодо працевлаштування інвалідів покладається виключно на підприємства

Лист Фонду соціального захисту інвалідів від 06.11.2008 р. № 1/6-481/06

 

Фонд соціального захисту інвалідів (далі — Фонд) розглянув <...> лист <...> та повідомляє.

Порядок працевлаштування інвалідів передбачений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.91 р. № 875-XII (далі — Закон України № 875-XII), постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 р. № 70.

Відповідно до Закону України № 875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Не допускається працевлаштування інвалідів, якщо за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інвалідів.

Вимоги до особливостей організації робочого місця для інвалідів передбачено у ст. 18 Закону України № 875-XII.

Крім того, суб’єкти господарювання, які працевлаштовують інвалідів, зобов’язані створювати для них робочі місця, у тому числі і спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Це означає, що інвалідів можна приймати як на звичайні робочі місця, так і на спеціальні (якщо це необхідно внаслідок захворювання такого інваліда і рекомендацій МСЕК).

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. № 1434 (далі — Положення про Фонд), Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому. До основних завдань Фонду віднесено, зокрема, здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3 Положення про Фонд). Тобто тим самим Фонд здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, установ, організації, у тому числі підприємств, організації, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення про Фонд).

Однак, нагадуємо, що вказані вище державні органи не можуть безпосередньо здійснювати працевлаштування інвалідів на підприємствах, оскільки, згідно зі ст. 21 КЗпП фактом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником, в даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим органом підприємства. При цьому підприємства зобов’язані вживати всіх належних від них заходів для виконання встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Адміністративно-господарські санкції, відповідно до статті 20 Закону № 875-XII, роботодавці зобов’язані сплачувати незалежно від положень, викладених у статті 18 Закону № 875-XII.

Із положень Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159». Зазначена Конвенція виходить з того, що органи державної влади повинні сприяти працевлаштуванню шляхом:

— сприяння можливості зайнятості інвалідів на відкритому ринку праці (стаття 3);

— проведення консультацій з представницькими організаціями підприємців і трудящих щодо здійснення зазначеної політики, в тому числі заходів, яких слід вжити з метою сприяння співробітництву та координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією, консультацій з представницькими організаціями інвалідів і у справах інвалідів (стаття 5);

— вжиття заходів з метою організації й оцінки служб професійної орієнтації, професійного навчання, працевлаштування, зайнятості, а також інших пов’язаних з ними служб, щоб інваліди мали можливість отримувати, зберігати роботу та просуватися по службі; наявні служби для трудящих в цілому використовувати там, де це можливо та доцільно, з потрібною адаптацією (стаття 7);

— вжиття заходів для сприяння створенню та розвитку служб професійної реабілітації та зайнятості для інвалідів у сільських районах і окремих місцевостях (стаття 8).

Виходячи з вищенаведеного,

обов’язок щодо працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається виключно на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.

 

Директор В. Малькін