30.08.2010
Початок
Попередній фрагмент
3.
Вирішення спорів, пов’язаних з правом користування земельними ділянками<…>
При вирішенні питання про застосування позовної давності
в разі пред’явлення позову про визнання недійсним акта органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, слід враховувати, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України такий позовний строк відсутній.<…>
коментар редакції
Акти органів держвлади або місцевого самоврядування,
якими порушено право власності,
оскаржуються без обмеження строками
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ)
позовна давність не поширюється на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.На жаль, ВГСУ обмежився лише цитуванням наведеної норми без будь-яких пояснень умов її застосування.
Зауважимо, що припису, аналогічного закріпленому в п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦКУ, у цивільному законодавстві до 01.01.2004 р. (дати набуття чинності новим ЦКУ) не було. Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ правила цього Кодексу, що стосуються позовної давності, застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Отже, якщо рішення органу держвлади або органу місцевого самоврядування було прийнято до 01.01.2001 р., то оскаржити його вже не можна, оскільки сплив трирічний строк позовної давності (див., наприклад, постанову ВГСУ від 01.07.2008 р. № 2-27/11466-2007).
Без відповіді також залишилося запитання про те, в яких випадках застосуванню підлягає п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦКУ, а в яких слід керуватися ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачає річний строк з моменту, коли особа дізналась або мала дізнатися про порушення свого права, для звернення до суду за його захистом.
На наш погляд, якщо йдеться про позов суб’єкта господарювання, що підлягає розгляду в господарському суді (див. п. 1 Рекомендацій з коментарем до них), має діяти правило, закріплене в п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦКУ. Для більшої надійності позовні вимоги слід формулювати як вимоги про відновлення порушеного права власності або користування.
Якщо ж буде подано позов про визнання незаконним акта органу держвлади або місцевого самоврядування як суб’єкта владних повноважень, то він підлягатиме розгляду в адмінсуді із застосуванням до нього правил КАСУ, у тому числі про строк давності в один рік (див., зокрема, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 р. у справі № 2-а-365/09/0508).
Наступний фрагмент