22.07.2010
Ухвала Вищого адміністративного Суду України від 17.03.2009 р. № К-10136/08
(витяг)
Іменем України Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
<…>
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «С» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції <…>
про визнання протиправними дій щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та повторної реєстрації платника податку на додану вартість та зобов’язання відповідача внести зміни до свідоцтва <...> про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.08.2007 в частині дати реєстрації платником податку па додану вартість, а саме датою реєстрації платником податку на додану вартість ТОВ «С» вказати — 22.07.97.Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2008, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008 у справі № <…>, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.
Статтею 108 Цивільного кодексу України встановлено, що реорганізацією юридичної особи шляхом перетворення є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи.
Відповідно поняття та порядок ліквідації юридичної особи встановлені статтями 110, 111 Цивільного кодексу України.
Порядок проведення ліквідації та реорганізації юридичної особи також встановлено Законом України № 755-IV від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон № 755), який є спеціальним для даного виду правовідносин. Статтею 37 вказаного Закону встановлено порядок державної реєстрації припинення юридичної особи, зокрема в результаті перетворення. Статтею 36 Закону встановлено порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі зазначених законодавчих актів позивачем
прийнято рішення від 10.05.2007 про зміну організаційної форми (перетворення) та зареєстровано у встановленому Законом № 755 порядку державним реєстратором. Про вказані дії та прийняте рішення позивач повідомив відповідача листом № 162 від 16.05.2007 р.Судами також встановлено, що позивачем в порядку статті 37 Закону № 755 сформовано пакет документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом перетворення (реєстраційна картка, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, статут, нотаріально посвідчену копію передавального акту та рішення засновника про затвердження передавального акту) та надано державному реєстратору для проведення реєстраційних дій 06.08.2007 р., що підтверджується підписами державного реєстратора на реєстраційних картках ПП «С». 06.08.2007 р.державним реєстратором внесено записи до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ про припинення юридичної особи ПП «С» в результаті перетворення, про що на свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи було здійснено відповідний запис, та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «С» від 06.08.2007 р.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «С» було зареєстровано як платник податку на додану вартість з 22.07.97 р., що підтверджується свідоцтвами № 08619310 від 22.07.97 р. та № 08631043 від 13.01.2005 (а. с. 28, 29) та взято на облік як платник податків 21.02.91.
ТОВ «С» 14.08.2007 звернулось до відповідача із заявою про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно до якої причиною анулювання вказано — «ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу». Позивач наполягає на помилковості вказаної заяви, оскільки вона не відповідала фактичним обставинам реорганізації ПП «С» шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю.
Випадки, при настанні яких реєстрація платника податку на додану вартість анулюється, встановлені пунктом 9.8 статті 9 Закону України № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та п.25 наказу Державної податкової адміністрації № 79 від 1 березня 2000 року «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», а саме:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб’єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.
Жодним з перелічених випадків
не передбачено анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у результаті проведення процедури реорганізації шляхом перетворення, встановленої ст. 108 Цивільного кодексу України та ст. 37 Закону № 755.
<…>
Доводи відповідача щодо відсутності у ДПІ <…> підстав для відмови в анулюванні реєстрації ПП «С» як платника податку на додану вартість також вірно не прийняті до уваги судами з огляду на те, що пп.13.5 статті 13 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено поняття реорганізації платника податків та наслідків її проведення, що розповсюджується на правовідносини, пов’язані з реєстрацією, перереєстрацією та анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість, а саме:
Реорганізацією платника податків з метою оподаткування є зміна його правового статусу, яка передбачає зміну назви платника податків, а для господарських товариств — зміну організаційно-правового статусу підприємства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номера.
Пунктом 21 наказу Державної податкової адміністрації № 79 від 1 березня 2000 року «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» встановлено порядок перереєстрації платника податку на додану вартість.
Відповідно до цього Положення перереєстрація платника податку на додану вартість проводиться та Свідоцтво підлягає заміні в разі виникнення змін у даних платника податку на додану вартість, які стосуються ідентифікаційного коду ЄДРПОУ, реєстраційного (облікового) номера із ТРДПАУ та/або найменування (прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника податку, та якщо відповідно до Порядку обліку такі зміни не передбачають зняття з обліку платника податку на додану вартість в одному податковому органі і взяття на облік в іншому.
Податковий орган видає платнику податку нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого в такому самому порядку, як і при реєстрації. При цьому дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, а датою видачі нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідних змін до Реєстру
.Отже, дії, проведені ТОВ «С», направлені на припинення юридичної особи шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю, цілком відповідають обставинам реорганізації платника податків, встановлених Законом України № 2181-III від 21.12.2000 та наказом ДПА України № 80, та чітко вказують на існування підстав для перереєстрації ТОВ «С» як платника податку на додану вартість у зв’язку зі зміною назви платника податку, що для господарських товариств виражається у формі зміни організаційно-правового статусу підприємства.
За змістом ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених відповідно до вищеназваних норм матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ <…> задоволенню не підлягає <…>.
Керуючись ст. ст. 210 — 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПІ
<…> залишити без задоволення.<…>
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.