Звертатися до суду з вимогою про ліквідацію юридичної особи держреєстратор не уповноважений

Лист Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 31.12.2008 р. № 11210

Враховуючи непоодинокі звернення державних реєстраторів та суб’єктів господарської діяльності стосовно надання роз’яснень з деяких проблемних питань нормативно-правових основ діяльності товариств з обмеженою відповідальністю, кількість учасників яких перевищила встановлену законом межу, Держкомпідприємництво, в межах компетенції надає наступні роз’яснення.

20 червня 2007 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 № 997-V (далі — Закон № 997-V).

Пунктом шостим цього Закону статтю 50 Закону України «Про господарські товариства» доповнено новою частиною другою, якою встановлено, що максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.

Одночасно звертаємо увагу на те, що статтею 141 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) встановлено, що максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку — ліквідації у судовому порядку, якщо кількість учасників не зменшиться до встановленої межі.

Крім того, частиною другою статті 150 ЦКУ встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

Розділом третім «Прикінцеві положення» Закону № 997-V встановлено, що юридичні особи, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом.

До приведення статутів у відповідність із цим Законом юридичні особи керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

В той же час, частиною першою статті 91 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) визначено, що припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Загальною нормою статті 59 ГКУ, в свою чергу, обмежень щодо прав на перетворення одних суб’єктів господарювання у інші не встановлено. Крім того, при такому перетворенні до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання.

Водночас, частиною першою статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, оскільки прямої заборони на перетворення товариства з обмеженою відповідальністю в інші, не визначені частиною другою статті 150 ЦКУ організаційно-правові форми господарювання, чинне законодавство України не містить, Держкомпідприємництво вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю, кількість учасників якого перевищила встановлену законом межу, за рішенням засновників може бути перетворено у будь-які інші, передбачені законом, організаційно-правові форми господарювання.

Однак звертаємо увагу на те, що передбачене абзацом третім пункту 2 Розділу третього «Прикінцеві положення» Закону № 997-V звільнення від стягнення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до статутів юридичних осіб у зв’язку із приведенням у відповідність із цим Законом, не поширюються на юридичних осіб, які проходять процес перетворення у інші організаційно-правові форми господарювання, окрім визначеної у частині першій статті 141 ЦКУ, тобто не на виконання вищезазначених вимог Закону № 997-V.

Крім того, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що наразі законодавчо не врегульований і порядок ліквідації в судовому порядку товариства з обмеженою відповідальністю, кількість учасників якого перевищила встановлену законом межу. Зокрема, частиною другою статті 110 ЦКУ встановлено лише орган, який може звертатись до суду з вимогою про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті. В той час, як згідно із статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію), державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи — підприємця.

Державний реєстратор, відповідно до абзацу третього частини першої статті 1 Закону про реєстрацію, — це посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців

Виключні повноваження державного реєстратора визначені частиною першою статті 6 Закону про реєстрацію. Звертаємо увагу,

Звертаємо увагу на те, що одночасно із прийняттям Закону № 997-V до Закону про реєстрацію не було внесено відповідних змін. Зокрема, не зазнали жодних змін положення цього Закону, якими встановлено підстави для відмови у проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Нагадуємо, що згідно із статтею 30 Закону про реєстрацію, вичерпний перелік для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи встановлено частиною першою статті 27 Закону про реєстрацію. Відмова у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи з інших підстав, з огляду на абзац десятий частини першої цієї статті, не допускається.

<…>

Надані цим листом роз’яснення просимо терміново довести до відома державних реєстраторів для врахування в роботі.

Заступник голови Г. Білоус