11.03.2010
Працівник працює за межами підприємства (в іншому місті). Чи обов’язково в такому разі відкривати філію?
(м. Харків)
Відразу зауважимо: відкриття філії в цьому випадку є одним із
можливих способів організації діяльності підприємства та оформлення відносин із працівником, однак зовсім не обов’язковим. У всякому разі будь-яких норм законодавства, що зобов’язують підприємство відкривати філію за місцем роботи «віддалених» працівників, законодавство не містить. До того ж філія, насамперед, відкривається з метою здійснення всіх або частини функцій головного підприємства, у зв’язку з чим, як правило, наділяється майном юридичної особи, яка її створила, що тим самим передбачає здійснення нею діяльності «у дусі підприємства». Співробітництво з працівниками на відстані може бути оформлено й у інший спосіб, який не потребує відкриття філії, наприклад, як робота вдома (надомна робота). У такому разі орієнтиром можуть бути Рекомендації Міжнародної організації праці щодо надомної праці від 04.06.96 р. № 184, згідно з якими надомною роботою можна вважати будь-яку роботу, яку особа виконує:— за місцем свого проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;
— за винагороду;
— з метою виробництва товарів або послуг відповідно до вказівок роботодавця незалежно від того, хто надає устаткування, матеріали чи інші ресурси, що використовуються.
У такому разі з надомником укладається письмовий трудовий договір, в якому обумовлюються умови праці, умови оплати праці, вид роботи, яка підлягає виконанню, обов’язки сторін та інші трудові моменти. При цьому ПДФО з доходів працівника сплачується підприємством за своїм місцезнаходженням незалежно від того, де проживає та здійснює свою трудову діяльність працівник. Додамо також, що можливі варіанти оформлення відносин з працівником при «віддаленому» співробітництві докладно розглядалися у статті «Робота на відстані: які запитання виникають, якщо працівник та роботодавець перебувають у різних населених пунктах», див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 56.
Людмила Солошенко, економіст-аналітик