31.05.2010
Наказ від 19.05.2010 р. № 355
(витяг)
Керуючись законами України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні» та наказом ДПА України від 12.04.2003 р. № 176 «Про затвердження Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства»,
НАКАЗУЮ:
1.
Затвердити Зміни до Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо плати за землю з юридичних осіб, затвердженого наказом ДПА України від 25.03.2010 р. № 186, що додаються.<…>
5. Наказ набирає
чинності від дня оприлюднення .<…>
Голова О. Папаіка
Затверджено наказом ДПА України від 19.05.2010 р. № 355
Зміни до Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо плати за землю з юридичних осіб, затвердженого наказом ДПА України від 25.03.2010 р. № 186
1.
Розділ 4 «Щодо оподаткування земельних ділянок, призначених для садівництва» викласти у такій редакції:«
4. Щодо сплати земельного податку садівницькими товариствами (юридичними особами).Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Кодекс, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону № 2535.
Згідно зі статтею 19 Кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень.
Як визначено статтею 22 Кодексу, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Юридичні особи, зокрема, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди (ст. 35 Кодексу).
Землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об’єктами загального користування.
Відповідно до статті 5 Закону № 2535 об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб’єктом (платником) — власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 13 Закону № 2535 встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до статей 193 та 204 Кодексу містить сукупність відомостей і документів про місце розташування земельних ділянок та правовий режим, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів і ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Законом № 2535 встановлені ставки земельного податку для сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), земель у межах населених пунктів залежно від того, проведена чи ні їх нормативна грошова оцінка, та земель, які знаходяться за межами населених пунктів.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2535 ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1; багаторічних насаджень — 0,03.
Ставки земельного податку за земельні ділянки у межах населених пунктів (крім сільськогосподарських угідь) визначені статтею 7 Закону № 2535, а за межами населених пунктів — статтями 8 — 11 цього Закону (у відсотках від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області).
Таким чином,
садівницьке товариство як юридична особа є платником земельного податку за надані земельні ділянки за ставками, встановленими Законом № 2535 для відповідних категорій земель на підставі даних державного земельного кадастру.»
Директор Департаменту адміністрування податку на прибуток
та інших податків і зборів (обов’язкових платежів)
Н. Хоцянівська
коментар редакції
Плата за землю: спочатку узагальнюють, потім уточнюють Узагальнююче…
Наказ ДПАУ, що коментується, спрямовано, насамперед,
на приведення у відповідність назви Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо плати за землю для юридичних осіб, затвердженого наказом того ж відомства від 25.03.2010 р. № 186 (далі — Роз’яснення № 186 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 29), до його внутрішнього змісту.Річ у тім, що значна частина п. 4 первісної редакції Роз’яснення № 186 присвячувалася нюансам оподаткування земельних ділянок, призначених для садівництва, які приватизовано громадянами — членами садівничого товариства відповідно до ст. 35 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768 (далі — ЗКУ). Зокрема, раніше у згаданому документі вказувалося на те, що за такі земельні ділянки земельний податок сплачується кожним громадянином — членом товариства, причому з урахуванням пільг, які в нього є, але за умови наявності державного акта на земельну ділянку для ведення садівництва.
Очевидно, що ця частина, хоча й не суперечила чинному законодавству, але різко контрастувала з Роз’ясненням № 186 у цілому, покликаним, як випливає з його назви, роз’яснити порядок оподаткування землі, що перебуває у власності або користуванні юридичних осіб. У зв’язку з цим викладення наказом, що коментується, в новій редакції саме п. 4 видається нам не відкликанням ДПАУ своєї колишньої думки з цього питання, а вимушеним заходом з приведення форми та змісту документа до спільного знаменника.
Зауважимо, що жодної революції сьогоднішні зміни, внесені до Роз’яснення № 186, не роблять. ДПАУ, як і раніше, акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 22 ЗКУ
землі садівничих товариств вважаються землями сільгосппризначення, а отже, при їх оподаткуванні слід застосовувати ставки, установлені ст. 6 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII, а саме: у відсотках від грошової оцінки певного виду сільськогосподарських угідь.При цьому не береться під сумнів ще один висновок, що звучав і раніше (див. п. 6 оглядового листа ДПАУ від 10.07.2009 р. № 14447/7/15-0617, який, між іншим, на сьогодні не відкликано // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 85):
за земельні ділянки загального користування, що знаходяться у власності садівничого товариства, земельний податок має сплачуватися таким товариством.І ще один момент. Теза, сформульована в останньому реченні змін, що коментуються, настільки правильна, що заперечити її неможливо. Дійсно, садівниче товариство як юридична особа (та й узагалі будь-яка юрособа) є платником земельного податку за надані земельні ділянки
на підставі даних державного земельного кадастру. Тим часом є певні побоювання, що ці дані не завжди повною мірою відповідають реальному стану речей (про те, в яких випадках така відповідність порушується, йшлося у статті «Земельний податок-2009: усе про нього», опублікованій у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 8).До речі, певні передумови до поліпшення ситуації в земельно-кадастровій сфері ми пов’язуємо з недавнім прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 р. № 1878-VI. Але це вже тема для іншої розмови…
Ігор Хмелевський