04.11.2010
При поданні декларації з ПДВ до неї не було додано ВМД та/або додаток № 2. Чи може це бути підставою для невизнання декларації?
(м. Сімферополь)
Спершу перелічимо базові підстави для невизнання податкової декларації з ПДВ, що містяться в
п.п. 4.1.2 Закону № 2181 та п. 4.3 Порядку № 166:— у декларації відсутні обов’язкові реквізити;
— декларація не підписана посадовими особами;
— у декларації відсутня печатка платника податків.
Як бачимо, щодо додатків та ВМД нічого не зазначено.
Почнемо з додатків
. Згідно з п. 1.3 Порядку № 166 обов’язкові додатки до декларації з ПДВ вважаються її складовою частиною. Усі вони разом з декларацією затверджені наказом ДПАУ «Про затвердження форми податкової декларації і Порядку її заповнення та подання» від 30.05.97 р. № 166, мають відповідну назву в шапці (наприклад, «Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість»), і більше жодними нормативними документами не встановлюються. Що стосується ВМД, то її форму та відповідні доповнення затверджено Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою КМУ від 09.06.97 р. № 574. До того ж формулювання п. 4.2 Порядку № 166 явно відокремлює додатки та ВМД. І більше того, додатки до декларації заповнюються платником податків (п. 1.3 Порядку № 166), тоді як ВМД заповнюється декларантом, який до такого платника податків може мати вельми опосередковане відношення. Отже, ВМД додатком до декларації вважатися не може .Далі
в п. 4.2 Порядку № 166 зазначається, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки, передбачені цим Порядком, а за наявності експортних операцій — оригінали п’ятого основного аркуша ВМД.Якщо разом з декларацією
не буде подано додатки, то податківці матимуть усі підстави, щоб не визнати і саму декларацію (адже додатки є її складовими частинами). Про обов’язковість подання цих документів регулярно нагадує податкове відомство (лист ДПАУ від 06.11.2008 р. № 22825/7/16-1517-01, «Вісник податкової служби України», 2009, № 9, с. 24).Тепер щодо ВМД
. З одного боку, існує вимога Порядку № 166 подавати її в усіх випадках наявності експортних операцій, а з іншого — у Законі про ПДВ ідеться про її подання лише в разі отримання бюджетного відшкодування (п.п. 7.7.4 Закону про ПДВ). Як бачимо, норми наказу розширюють вимоги закону, що, звісно, є неправомірним. Неможливо заздалегідь передбачити дії податківців при неподанні ВМД, якщо в періоді були експортні операції, але, найімовірніше, вони схилятимуться до норм Порядку № 166. У цьому випадку платнику слід нагадати їм, що ВМД не є обов’язковим додатком до декларації. Якщо ж ці аргументи не подіють, то доведеться перейти до іншої площини та говорити про пріоритетність норм Закону над підзаконним актом. Є висока ймовірність, що робити це доведеться в адміністративному або судовому порядку.
Віталій Смердов, економіст-аналітик