07.04.2011
Згідно з п. 201.10 ПКУ в разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
До заяви повинні також додаватися копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Слід зауважити, що в разі подання декларації в електронному вигляді всі перелічені вище підтверджуючі документи (точніше, їх копії) має бути подано платником окремо в порядку, передбаченому для подання податкової звітності в паперовому вигляді. Це зазначено в листі № 7273.
Надходження такої заяви зі скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки продавця, який відмовив у видачі податкової накладної для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним податкових зобов’язань з ПДВ щодо такої операції.
Пунктом 20 розд. III Порядку № 41
установлено, що зазначена заява подається за формою згідно з додатком Д8 до декларації (відповідні форми заяв затверджені також як додатки до декларацій з ПДВ скороченої, спеціальної та переробного підприємства), про що робиться відповідна відмітка у відведеному для цього полі декларації. Раніше, нагадаємо, Закон про ПДВ теж надавав можливість подання такої заяви в цілях включення сум ПДВ до податкового кредиту без податкової накладної (див. п.п. 7.2.6), однак тоді вона заповнювалася в довільній формі.Розглядати докладно заповнення цього додатка немає сенсу — воно цілком очевидне. Досить сказати, що основна частина додатка 8 включає дві таблиці, схожих за структурою інформації, що в них наводиться: одна заповнюється, якщо продавець товарів/послуг відмовився надати податкову накладну, інша — якщо податкову накладну продавцем усе ж видано, але з порушенням порядку її заповнення або порядку її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Останнє порушення може мати місце тільки для ПН, які згідно з
п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ підлягають внесенню до зазначеного реєстру та без реєстрації в ньому не дають права покупцю на податковий кредит.Недоліки, закладені розробниками до обох таблиць додатка Д8, теж схожі. Наприклад, в обох таблицях пропонується вказувати тільки ті податкові накладні, за якими придбавалися товари/послуги з метою їх подальшого використання в межах госпдіяльності для здійснення операцій, що підлягають обкладенню ПДВ за основною ставкою. А як же бути експортерам, які придбавають товари/послуги для своєї госпдіяльності, якщо їх ставка (0 %) не згадується? Навряд чи їм, як і раніше, доведеться подавати заяву в довільній формі.
Окреме запитання викликає заповнення кол. 7 першої таблиці, де потрібно вказати номер і дату документа, що засвідчує факт відмови у видачі податкової накладної. Адже з наведеного вище
п. 201.10 ПКУ нічого подібного не випливає — про необхідність документування факту відмови в ньому немає жодного слова. Про спеціальний порядок документообігу між постачальниками та покупцями у відносинах з видачі податкових накладних (на зразок подання письмового запиту про видачу та отримання відповіді з відмовою) теж ніде не йдеться.Найімовірніше, це чергова вигадка податківців (на кшталт тієї, коли вони примушують підтверджувати дату надходження запізнілої податкової накладної на підприємство рекомендованим листом з повідомленням). Аби тільки вона не призвела до неможливості отримання податкового кредиту тими заявниками, які в зазначеній колонці посилатимуться на усну форму відмови постачальника у видачі податкової накладної.
У всьому іншому заповнення додатка Д8 викликати труднощів не повинно.