29.08.2011
Хто з власників земельних ділянок та землекористувачів має право на зменшення податкового зобов’язання із земельного податку згідно з
п. 286.7 ПКУ ?(м. Ізмаїл)
Абзацом першим п. 286.7 ПКУ
встановлено, що юридична особа — платник земельного податку зменшує свої податкові зобов’язання із земельного податку на суму пільг, що надаються фізичним особам згідно з п. 281.1 цього Кодексу, за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або постійному користуванні та входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.До фізичних осіб, які мають
право на пільгу із земельного податку, перелічених у п. 281.1 ПКУ, належать:—
інваліди першої та другої груп;— фізичні
особи, які виховують трьох та більше дітей віком до 18 років;—
пенсіонери (за віком);—
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;— фізичні
особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.Як зазначалося у відповіді на попереднє запитання (див. на с. 44), порядок зменшення податкових зобов’язань із земельного податку, установлений
абзацом першим п. 286.7 ПКУ, поширюється також на юридичних осіб, які в порядку, установленому Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875XII (далі — Закон № 875) відвели земельні ділянки для безкоштовного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують інваліди з вадами опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних інвалідів або дітейінвалідів, які перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з вадами опорно-рухового апарату. Про це йдеться в абзаці другому цього самого пункту.Водночас варто зазначити, що положення
абзацу першого п. 286.7 ПКУ мають самостійне значення* та призначені, як нам здається, для застосування юридичними особами, котрі є об’єднаннями громадян (кооперативи, товариства тощо), створеними з будьякою метою, що передбачає спільне використання землі (наприклад, з метою житлового та гаражного будівництва, а також для ведення садівництва і городництва).* Що виявилося ще виразніше в результаті недавніх змін абзацу другого цього пункту у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 64).
Як відомо, у
Законі України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII, який втратив чинність з 01.01.2011 р., особливості оподаткування таких юридичних осіб у зв’язку з наявністю в окремих категорій громадян пільг щодо плати за землю прямо прописано не було. Унаслідок цього контролюючим органам неодноразово доводилося роз’яснювати порядок такого оподаткування (див., наприклад, лист ДПАУ від 04.04.2007 р. № 6737/7/15-0717; пп. 5 і 6 листа ДПАУ від 10.07.2009 р. № 14447/7/15-0617 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 85; п. 4 Узагальнюючого податкового роз’яснення про плату за землю з юридичних осіб, затвердженого наказом ДПАУ від 25.03.2010 р. № 186 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 29, з урахуванням змін, затверджених наказом ДПАУ від 19.05.2010 р. № 355 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 43).Як випливало із зазначених роз’яснень,
у загальному випадку платником земельного податку була юридична особа. Однак якщо законодавством допускалася приватизація землі громадянами-пайовиками (членами) такої юридичної особи (наприклад, садівничого товариства), то громадяни, які отримали документальне підтвердження права власності на земельну ділянку, самостійно сплачували земельний податок з урахуванням наявних у них пільг. При цьому за інші земельні ділянки, які громадянами приватизовано не було, а також за землі загального користування, що перебували у власності юридичної особи, земельний податок сплачувався самою юридичною особою.На сьогодні
порядок оподаткування таких юридичних осіб не змінився, що й було додатково закріплено абзацом першим п. 286.7 ПКУ. Однак підтверджуючи в цілому зроблений нами висновок, ДПАУ в листі від 18.02.2011 р. № 3237/6/17-0316, здається, не схильна була пов’язувати зазначену норму ПКУ з юридичними особами, про яких ішлося вище (ЖБК, ГБК, садівничими товариствами тощо). Більше того, у консультації, розміщеній на сайті цього відомства в Єдиній базі податкових знань за кодом 200.04, зазначено, що норма п. 286.7 ПКУ щодо зменшення податкового зобов’язання із земельного податку стосується юридичних осіб — власників земельних ділянок та землекористувачів (крім автостоянок — гаражних кооперативів), які в порядку, установленому Законом № 875, відвели земельні ділянки для безкоштовного паркування (зберігання) транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 цього Закону.Зрозуміло, такий вузький підхід до застосування положень
абзацу першого п. 286.7 ПКУ не відповідає чинному законодавству, отже, його слід переглянути у зв’язку з останніми змінами в тексті цього пункту (про них зазначалося у виносці на цій сторінці).
Ігор Хмелевський, економіст-аналітик