04.07.2011
Лист Державної податкової адміністрації України від 02.06.2011 р. № 10233/6/15-0416
(витяг)
Згідно із вимогами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV визначено поняття первинного документа, як такого, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В свою чергу, абзацом першим пункту 10 Порядку та умов подання періодичної митної декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. № 1985, зі змінами та доповненнями, встановлено, що товари, ввезені на митну територію України за періодичною митною декларацією підприємствами з безперервним виробничим циклом, можуть бути використані для виробництва або за призначенням після виконання в установленому порядку митних процедур, пов’язаних з контролем за доставкою таких товарів і видань та здійснення передбачених статтею 27 Митного кодексу України необхідних видів контролю.
Товари, крім зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть бути використані підприємствами із заявленою метою лише після здійснення у повному обсязі їх митного оформлення.
У разі здійснення платником операцій з особами, які є нерезидентами, відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку визначалась дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) — дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Таким чином,
у разі імпорту товарів на митну територію України у період до 1 квітня 2011 року (до набрання чинності III розділу Податкового кодексу України), такі товари підлягали включенню до складу валових витрат за правилами, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», у тому звітному періоді, у якому відбулось оприбуткування таких товарів.Податковим кодексом України змінено правила визначення витрат платника податку.
Так, пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Порядок оподаткування податком на прибуток операцій з розрахунками в іноземній валюті визначено пунктом 153.1 Податкового кодексу України, згідно з п.п. 153.1.2 якого витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких витрат згідно з цим розділом, а в частині раніше проведеної оплати — за курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
Таким чином, в
умовах дії Податкового кодексу України валові витрати з придбання товарів, що включаються до собівартості, в податковому обліку слід врахувати в національній валюті за офіційним курсом на дату визнання доходів від реалізації таких товарів, а у разі здійснення передоплати — на дату оплати таких товарів.
Заступник голови Комісії з проведення реорганізації ДПА України,
заступник голови О. Любченко
* Див. також матеріал на с. 38. —
Прим. ред.