Школа правових знань. Вам лист, або Який статус мають податкові консультації?

Згідно із Законом № 2181

Згідно з ПКУ

1

2

Можливість видання узагальнюючих податкових роз’яснень

Надавалася.
Згідно з п. 1.2 Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 12.04.2003 р. № 176 (далі — Порядок № 176), роз’яснення норм податкового законодавства здійснювалося шляхом надання узагальнюючих податкових роз’яснень та податкових роз’яснень.
Узагальнюючі податкові роз’яснення надавалися ДПАУ та використовувалися податковими органами всіх рівнів при підготовці ними податкових роз’яснень, маючи при цьому пріоритет перед будь-яким іншим роз’ясненням

Не передбачена.
Однак на ДПАУ, як і раніше, покладено функції надання податкових консультацій, організації виконання цієї роботи органами державної податкової служби, надання методичної допомоги нижчим за рівнем податковим органам (пп. 4, 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII), у межах яких ДПАУ видає листи, що не мають будь-якого юридичного значення для платника податків, але є фактичним керівництвом до дії для податкових органів*.
Сама ДПАУ свої листи розцінює саме як методичну допомогу, виходячи при цьому з їх обов’язковості для нижчих за рівнем податкових органів**

* Сьогодні предметом активного обговорення стало питання про статус листів ДПАУ, зокрема про те, що деякі з них, у тому числі, на думку Мін’юсту, містять нові норми права, що недопустимо (див. листи Мін’юсту від 01.04.2011 р. № 3915-0-4-11/24, від 28.04.2011 р. № 3915-0-4-11/101).
** Як приклад листом від 04.03.2011 р. № 6286/7/16-1517 ДПАУ зобов’язала переглянути раніше видані податкові консультації щодо питання, яке розглядалося, та відкликати ті, зміст яких не відповідає роз’ясненням, наданим самою ДПАУ з цього питання.

Установлення пріоритетності роз’яснення

Закон № 2181 закріплював пріоритет за роз’ясненнями, наданими вищим за рівнем податковим органом, перед роз’ясненнями органу нижчого рівня.
Крім того, Порядок № 176 передбачав пріоритетність узагальнюючих податкових роз’яснень над податковими роз’ясненнями, наданими податковими та іншими контролюючими органами всіх рівнів (п. 2.2)

Прямого встановлення пріоритетності роз’яснень немає. Власне кажучи, якщо платник податків звернувся з однаковими запитами як до податкового органу за своїм місцезнаходженням, так і до вищого за рівнем податкового органу, на які отримав різні роз’яснення, то він може скористатися будь-яким із роз’яснень за своїм вибором

Строк надання відповіді на запит

Податкові роз’яснення на запит платника податків надаються у строки, установлені законом для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади (п. 4.6 Порядку № 176), тобто за загальним правилом — один місяць (ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР)

Діє аналогічне правило — податкова консультація надається протягом одного місяця з можливістю для податкового органу продовжити цей строк у разі необхідності додаткового вивчення питання ще до 15 днів, про що має бути повідомлена особа, яка звернулася з таким запитом. Отже, загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
За неправомірну відмову в наданні податкової консультації або за порушення строків її надання на посадових осіб податкового органу може бути накладена адмінвідповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 850 грн. (ст. 212²⁶ Кодексу про адміністративні правопорушення)

Звільнення від відповідальності

Закон № 2181 закріплював правило, згідно з яким не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за умови відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що в подальшому таке податкове роз’яснення або узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, або надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому

Згідно з п. 53.1 ПКУ не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої в письмовій формі, зокрема на підставі того, що в майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.
Як і раніше, норма звільняє тільки від застосування відповідальності (тобто штрафних санкцій), але не від необхідності сплати самої суми податкового зобов’язання (якщо, наприклад, платник податків скористається податковою консультацією, яка підтверджує його податкову пільгу, а потім така консультація буде скасована як така, що не відповідає ПКУ, то такому платнику податків доведеться сплатити суму податкових зобов’язань), на яку до того ж буде нараховано пеню, оскільки згідно з ПКУ пеня не є заходом відповідальності. Єдина зачіпка для платника податків — посилатися на презумпцію правомірності рішень платника податків в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або норми різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків та контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу (п.п. 4.1.4 ПКУ). Про множинність трактування саме і свідчитиме мінлива позиція податкових органів

Право на оскарження

Було передбачено Законом № 2181. Згідно з п. 4.7 цього Закону, якщо суд визнавав податкове роз’яснення таким, що не відповідає законодавству, податковий орган був зобов’язаний у триденний строк із дня набуття чинності таким судовим рішенням привести податкове роз’яснення у відповідність
до законодавства чи скасувати його,
або надати копію такого рішення податковому органу, який видав податкове роз’яснення, для приведення його у відповідність до законодавства
чи для його скасування.
Щоправда, суди не завжди визнавали таку можливість, вважаючи,
що предметом оскарження можуть бути тільки рішення, дії або бездіяльність,
що породжують права та обов’язки і тим самим порушують законні інтереси платників податків. Роз’яснення податкового законодавства само по собі жодних обов’язкових юридичних наслідків не тягне, а тому і бути предметом оскарження не може (див. лист ВАСУ від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10)

Згідно з п. 53.3 ПКУ платник податків може оскаржити в суді як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку або збору.
Позов до суду платник податків може подати протягом 6 місяців із дня отримання відповіді податкового органу на його запит про надання консультації (ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства).
Виходячи з формулювань чинного на сьогодні законодавства, можна зробити висновок, що індивідуальна податкова консультація може бути оскаржена тільки в судовому порядку. Альтернативою адміністративній процедурі оскарження може бути звернення до вищого за рівнем податкового органу для отримання консультації від нього.
Також у суді може бути оскаржено неправомірні дії податкового органу з відмови від надання податкової консультації або бездіяльність щодо її ненадання в установлені законодавством строки.
Оскаржити можна тільки індивідуальну податкову консультацію, надану письмово (підписану керівником податкового органу). Роз’яснення податкового законодавства, отримані платником податків факсом або електронною поштою, статусу індивідуальних письмових податкових консультацій не мають. Не можна звернутися з вимогою про скасування і щодо консультацій, розміщених в Єдиній базі податкових знань або наданих у ході поширених останнім часом веб-конференцій. Якщо податкова консультація була надана окремому платнику податків, будь-який інший суб’єкт господарювання її оскаржити не зможе, навіть якщо вона доведена до загального відома шляхом опублікування у ЗМІ.
Сенс судового оскарження полягає в тому, що якщо суд скасує надану податкову консультацію як таку, що суперечить законодавству, таке судове рішення є підставою для надання платнику податків нової консультації вже з урахуванням позиції суду (абз. другий п. 53.3 ПКУ, п. 3 Методичних рекомендацій щодо надання органами ДПС України письмових податкових консультацій, направлених листом ДПАУ від 21.01.2011 р. № 1600/7/10-1017/220)