20.06.2011
Чи правда, що всі суб’єкти господарювання, які займаються торгівлею, зобов’язані з 1 липня 2011 року працювати з платіжними терміналами? Якою може бути відповідальність за їх відсутність?
(м. Харків)
Історія обов’язкового впровадження спеціальних платіжних засобів почалася ще наприкінці 2004 року: саме тоді набрали чинності зміни, унесені до
Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III, що зобов’язали «торговців, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування і послуг та які відповідно до закону повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій, забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням таких спеціальних платіжних засобів (як мінімум трьох міжнародних та/або внутрішньодержавних платіжних систем) » (п. 14.7 Закону).Одночасно з цим
абзац другий п. 14.7 Закону обумовлював, що умови переведення торговців на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги), а також винятки щодо виконання таких розрахунків окремими категоріями торговців має бути визначено Кабміном.Відповідний документ —
постанова уряду «Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» — було прийнято 29.03.2006 р. Відповідно до нього в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі перехід торговців на приймання платіжних карток мав завершитися до 01.07.2007 р., у районних центрах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб — до 01.01.2008 р., в інших населених пунктах — до 01.01.2009 р. Крім того, постановою було передбачено низку винятків, якими окреслено коло суб’єктів господарювання, на яких зазначені вимоги не поширюються (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 45, с. 24).Утім, цей документ реально діючим так і не став.
Йому на зміну прийшла
постанова Кабміну «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 р. № 878 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 80, с. 3). Нею передбачено такі умови переходу на обов’язкове використання платіжних терміналів:до 1 липня 2011 р.
зобов’язані забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів суб’єкти господарювання (крім суб’єктів малого підприємництва*), що здійснюють господарську діяльність в населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;до 31 грудня 2011 року
:— суб’єкти
малого підприємництва, що здійснюють господарську діяльність в населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;— суб’єкти господарювання,
уключаючи суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють господарську діяльність в населених пунктах з чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб.* Нагадаємо: згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-III
до суб’єктів малого підприємництва належать:— фізичні особи — підприємці;
— юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн грн.
Підприємства торгівлі з торговельною площею
до 20 кв. м (крім автозаправних станцій), а також суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність в населених пунктах з чисельністю населення менше 25 тис. осіб, звільнені від обов’язкового приймання спеціальних платіжних засобів.Крім того, якщо раніше умов у частині кількості платіжних терміналів не було і суб’єкт господарювання міг вирішувати це питання на власний розсуд (див., наприклад,
лист Мінекономіки від 01.08.2007 р. № 91-28/234), то постанова № 878 установлює, що кількість платіжних терміналів повинна становити не менше 50 % кількості реєстраторів розрахункових операцій, а за наявності одного реєстратора розрахункових операцій суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів.Заходи відповідальності за незабезпечення можливості використання спеціальних платіжних засобів законодавцем окремо не передбачені (на сьогодні є лише проект відповідних змін до
Правил торгівлі). Але не виключено, що на практиці контролюючі органи вже зараз кваліфікуватимуть такі факти як порушення правил провадження торговельної діяльності. Підстави для цього є: згідно з п. 22 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабміну від 15.06.2006 р. № 833, розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівковими коштами та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. До такого законодавства цілком може бути віднесено постанову № 878, яка вимагає обов’язкового забезпечення можливості використання платіжних карток.Порушення правил торгівлі тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб’єкта господарювання або на фізособу-підприємця в розмірі від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (
від 17 до 170 грн.) за ст. 155 Кодексу про адміністративні правопорушення. Накласти такий штраф можуть управління із захисту прав споживачів. Повідомити про порушення їм може як сам споживач, так і будь-який інший контролюючий орган, що виявив такий факт під час своєї перевірки, зокрема податкова інспекція.Одночасно з накладенням зазначеного штрафу перевіряючими може бути винесено
припис про необхідність усунення виявлених порушень. У разі його невиконання в установлений у приписі строк на посадових осіб суб’єкта господарювання або на фізособу-підприємця буде накладено адмінштраф за ст. 1882 КпАП у розмірі від 1 до 18 нмдг (від 17 до 306 грн.)
Олена Уварова, юрист