07.11.2011
Лист Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 р. № 5189/5/15-0716
Державна податкова адміністрація України розглянула звернення <…> щодо питань справляння орендної плати за землю і повідомляє.
Питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України (далі — ПКУ) і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Положення ПКУ регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ
плата за землю — це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому вказано, що далі у розділі XIII слова «орендна плати за земельні ділянки державної і комунальної власності» визначаються як «орендна плата».
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПКУ.
Пунктом 288.1 статті 288 ПКУ визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування — земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПКУ).
Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПКУ розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:
— для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;
— для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.
Разом з тим, статтею 271 ПКУ визначено, що
базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПКУ, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено, — площа земельних ділянок.Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПКУ
нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII ПКУ — капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України від 11.12.2003 р. № 1378-IV «Про оцінку земель» (із змінами та доповненнями, далі — Закон № 1378-IV).
Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону № 1378-IV
нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 7 Закону № 1378-IV).
Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 Закону № 1378-IV).
Згідно зі статтею 18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 — 7 років.
Відповідно до статті 23 Закону № 1378-IV технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Рішення ради нормативно-правового характеру згідно з пунктом 5 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами та доповненнями) набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (зі змінами та доповненнями, далі — Закон № 161), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 125, 126 Земельного кодексу).
Договір оренди землі
— це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону № 161).Відповідно до статті 14 Закону № 161 договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (далі — Постанова КМУ № 2073), згідно з пунктом 2 якого державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.
Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів (пункт 3 Постанови КМУ № 2073).
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Істотні умови договору оренди землі
визначені статтею 15 Закону № 161, однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 Закону № 161, відповідно до якої за згодою сторін орендна плата переглядається за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.
Типовий договір оренди землі затверджено постановою КМУ від 03.03.2004 р. № 220 (із змінами та доповненнями).
Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, затверджені постановою КМУ від 13.12.2006 р. № 1724.
Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.
Розмір орендної плати за землю переглядається у разі
зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди).Пунктом 286.2 статті 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже,
у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.Тому якщо у населеному пункті рішенням ради запроваджена нова нормативна грошова оцінка землі та в установленому порядку вона оприлюднена, платники самостійно повинні звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, перерахувати суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та подати вказану довідку з податковою звітністю до податкового органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки
.Водночас звертаємо увагу
на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224 завдання щодо здійснення державного регулювання у сфері оцінки земель, видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та підготовка пропозицій щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель покладено на Державний комітет України із земельних ресурсів, який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.
Заступник голови комісії з проведення реорганізації ДПА України,
заступник голови ДПА України
О. Любченко
* Докладніше щодо плати за землю див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88. —
Прим. ред.