23.08.2012
Фізична особа — платник єдиного податку (група 2) продає товар платнику податку на прибуток на загальній системі через Інтернет із доставкою. Чи може такий єдиноподатник у накладній вказувати окремим рядком плату за доставку?
(м. Трускавець)
Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ПКУ, друга група платників єдиного податку — це фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню , виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства. Отже, з цієї норми випливає, що платники єдиного податку другої групи не мають права надавати платникам податку на прибуток будь-які послуги, у тому числі брати плату за доставку, оскільки доставка товару за своєю суттю є послугою*.
Згідно з ч. 4 п. 299.15 ПКУ свідоцтво платника єдиного податку анулюється органом державної податкової служби в разі здійснення видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування . При цьому ч. 4 п. 293.4 ПКУ передбачено, що до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, застосовується ставка єдиного податку в розмірі 15 відсотків. Крім того, згідно з п. 5 п.п. 298.2.3 ПКУ, із першого числа наступного податкового періоду такий єдиноподатник зобов’язаний перейти на сплату інших податків та зборів, передбачених ПКУ**.
У цій ситуації, на нашу думку, найбільш простим рішенням буде включити вартість доставки до продажної вартості самого придбаного товару і зазначати в накладній тільки її. Крім того, можна оформити доставку товару покупцю на підставі договору з третьою особою (поштою або кур’єрською службою).
Максим Нестеренко, економіст-аналітик
* У цьому випадку йдеться про те, що єдиноподатник не може здійснювати доставку товарів, а не про неможливість власне здійснювати їх реалізацію (відвантаження) платнику податку на прибуток.
** Водночас, як ми писали, сміливі платники другої групи можуть спробувати відстояти своє право на спрощену систему навіть у цій ситуації. Річ у тім, що формально ПКУ не встановлює спеціальних наслідків за порушення умов перебування на єдиному податку, що стосуються кола суб’єктів, з якими можуть укладатися договори. Ураховуючи це, можна послатися на те, що говорячи про види діяльності, що не дають права знаходитися на єдиному податку, ПКУ має на увазі тільки прямо заборонені види діяльності, зазначені в п.п. 291.5.1 ПКУ (див. статтю «Турдіяльність та ЄП: сумісність та визначення доходу» («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 22, с. 27), а також коментар до Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення до певної групи (другої чи третьої) платників єдиного податку фізичних осіб — підприємців, які здійснюють діяльність із надання послуг, затвердженої наказом ДПСУ від 20.02.2012 р. № 137 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 19, с. 8). Незважаючи на це, користуватися цією прогалиною слід тільки в крайньому випадку, оскільки податківці однозначно розцінюють надання послуг юрособам — неплатникам єдиного податку як заборонену діяльність для єдиноподатників другої групи (ЄБПЗ, розд. 230.12).