ПДВ. Повернення об’єкта фінлізингу: для лізингоотримувача — постачання, що обкладається ПДВ, для лізингодавця — придбання

Повернення об’єкта фінлізингу: для лізингоотримувача — постачання, що обкладається ПДВ, для лізингодавця — придбання

Лізингоотримувач . Як відомо, одним із ключових об’єктів обкладення ПДВ є операції з постачання товарів. При цьому п.п. «а» п. 185.1 ПКУ прямо називає серед них передачу об’єкта фінансового лізингу лізингоотримувачу. У свою чергу, про повернення майна в зазначеному пункті немає жодного слова, що, однак, не свідчить про випадання операції, що розглядається, з-під оподаткування. Найбільш просте підтвердження цьому знаходимо в абз. «а» п.п. 14.1.191 ПКУ, де ця операція визнається постачанням, у зв’язку з чим вона підлягає обкладенню ПДВ на загальних підставах (звісно, якщо лізингоотримувач є платником ПДВ, в іншому разі ця операція має бути врахована при визначенні обсягу постачань для обов’язкової реєстрації ПДВ).

При визначенні дати відображення зобов’язань з ПДВ лізингоотримувачу слід орієнтуватися на загальні правила — причому в нашому випадку нею буде дата повернення майна (оскільки про дату оплати говорити не доводиться).

Що стосується бази оподаткування, то її також логічно виводити із загальних правил (абз. 1 п. 188.1 ПКУ), згідно з якими вона, зважаючи на відсутність у цьому випадку договірної вартості, має розраховуватися виходячи зі звичайних цін. Усупереч цьому ДПСУ вважає інакше (див. лист ДПАУ від 29.04.2011 р. № 12261/7/16-1517-26 — див. далі): на думку цього відомства, вона повинна визначатися на рівні лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінлізингу, не сплачених на дату його повернення (п. 153.7 ПКУ). При цьому, хай цей висновок і не випливає з ПКУ, проте, вважаємо, він цілком допустимий, тим більше враховуючи аналогію пп. 153.7 і 189.5 ПКУ.

Таким чином, при поверненні об’єкта фінлізингу лізингодавцю лізингоотримувач зобов’язаний нарахувати зобов’язання з ПДВ (у зазначеному вище порядку) та скласти податкову накладну, за необхідності зареєструвавши її. При цьому, якщо в момент отримання об’єкта фінлізингу лізингоотримувач уключив «вхідний» ПДВ до складу податкового кредиту, умовне постачання відображати не потрібно. На щастя, податківці з наданим висновком погоджуються (див. Єдину базу податкових знань, розділ 130.18).

Лізингодавець . Операцію з повернення об’єкта фінлізингу можна визнати придбанням лише умовно, що безпосередньо впливає на долю податкового кредиту. Водночас, слід віддати належне податківцям: у цьому питанні вони виявили послідовність та підтвердили право лізингодавця на формування податкового кредиту (див. лист ДПАУ від 29.04.2011 р. № 12261/7/16-1517-26 — див. далі). При цьому, вочевидь, від лізингодавця, як і при звичайній купівлі, потрібне дотримання умов (1) про використання об’єкта фінлізингу в операціях, що обкладаються ПДВ, у межах господарської діяльності та (2) наявності податкової накладної, коректно заповненої та за необхідності зареєстрованої. Водночас, на думку ДПСУ, при визначенні суми податкового кредиту орієнтуватися в такому разі потрібно на суму лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта, не сплаченої на момент його повернення (п. 153.7 ПКУ).

На завершення варто зауважити: якщо лізингоотримувач порушить приписи п. 201.1 ПКУ та не складе податкову накладну (складе її з порушеннями, не зареєструє у разі обов’язковості такої реєстрації), то лізингодавець зможе відобразити податковий кредит на підставі скарги — адже сьогодні додавати до неї копії документів, що свідчать про сплату податку (якої в цій ситуації не буде), не обов’язково: у такому разі достатньо буде додати копії первинних документів, що підтверджують отримання об’єкта (п. 201.10 ПКУ).

Витяг із листа ДПАУ від 29.04.2011 р. № 12261/7/16-1517-26

<…>

Для випадків повернення лізингоотримувачем об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об’єкта у власність ціна такого об’єкта може визначатися за правилами, встановленими п. 153.7 ПКУ, а саме на рівні лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об’єкт лізингу на дату його повернення. При цьому з метою формування лізингодавцем податкового кредиту по об’єкту фінансового лізингу, який повертається лізингоотримувачем, саме ця ціна визначатиметься як звичайна.

<…>

Віталій Смердов, економіст-аналітик