ПДВ

ПДВ

 

Огляд змін ПДВ-законодавства почнемо, звісно ж, із важливих для кожного платника ПДВ документів — податкових накладних (ПН).

 

Податкова накладна

Вид ПН: за вибором покупця — паперовий чи електронний

Згідно зі змінами, унесеними до п. 201.1 ПКУ, покупець тепер може «замовляти» форму податкової накладної, яка залежно від вибору покупця може складатися:

— у паперовому вигляді чи

— в електронній формі (за умови реєстрації електронного підпису уповноваженої платником податків особи, а також реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних — ЄРПН). При цьому в такому «електронному» випадку паперову податкову накладну складати не обов'язково.

У разі складання паперової податкової накладної покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ПКУ).

 

Строк реєстрації в ЄРПН — 15 днів

Строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних скорочено з 20 до 15 днів (зміни внесено до абзацу сьомого п. 201.1 ПКУ). Отже, тепер зареєструвати податкову накладну в ЄРПН потрібно встигнути протягом 15 календарних днів, наступних за днем її складання. Нагадаємо: реєстрація ПН у ЄРПН важлива також і для податкового кредиту покупця (абзац дев'ятий п. 201.1 ПКУ).

Що стосується «перехідних» податкових накладних, складених до 01.07.2012 р., то до них за логікою, вважаємо, має застосовуватися все ж старий 20-денний строк. Адже новий скорочений строк ЄРПН-реєстрації запроваджується з 01.07.2012 р. А отже, насправді говорити про його дотримання можна тільки щодо податкових накладних, складених після цієї дати (у всякому разі відмовляти «невинуватому» платнику податків, який склав ПН, скажімо, 14.06.2011 р. та розраховував на 20-денний строк ЄРПН-реєстрації, у «липневій» реєстрації такої ПН — у перших числах після 01.07.2012 р. через «законодавче» скорочення строку, вважаємо, не повинні). Хоча поза сумнівом платник податків захистить себе від будь-яких запитань, якщо встигне зареєструвати «перехідні» ПН протягом 15-денного строку.

І ще один дуже важливий момент. Якщо раніше продавець був зобов'язаний видати покупцю вже зареєстровану накладну, то тепер можна відразу видати складену ПН покупцю і тільки потім її зареєструвати в Реєстрі (зміни до абзацу другого п. 201.10 ПКУ).

 

Добровільна ПДВ-реєстрація: умови спрощуються

Підкоригований п. 182.1 ПКУ віднині дозволяє за бажанням у добровільному порядку зареєструватися платником ПДВ будь-якому суб'єкту господарювання, який здійснює оподатковувані операції, навіть якщо їх обсяг за останні 12 календарних місяців не дотягує до 300 тис. грн. Отже, тепер стати добровольцем набагато простіше. Віднині для цього достатньо тільки бажання суб'єкта господарювання та жодні додаткові умови, як це було раніше (зокрема, щодо дотримання за останні 12 місяців після як мінімум 1 року роботи 50 % обмеження за постачаннями платникам ПДВ або перевищення статутного капиталу/балансової вартості активів 300 тис. грн.), більше дотримувати не потрібно — з 01.07.2012 р. їх скасовано.

З цієї причини тепер без проблем можуть зареєструватися платниками ПДВ і будь-які новостворені суб'єкти господарювання, які бажають з перших днів роботи опинитися «на ПДВ». Єдиною умовою для такої реєстрації буде здійснення хоча б однієї оподатковуваної операції, тоді формально всі вимоги оновленого п. 182.1 ПКУ буде виконано.

У зв'язку з цим у п. 184.1 ПКУ також виключено підставу анулювання ПДВ-реєстрації з п.п. «и» (що стосується недотримання 50 % обмеження добровольцями). А от строки подання заяви на добровільну ПДВ-реєстрацію не змінилися і залишилися колишніми — заяву за формою № 1-ПДВ потрібно подати не пізніше 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого особа вважатиметься платником ПДВ (п. 183.3 ПКУ). При цьому в заяві можна вказати бажаний день ПДВ-реєстрації, що відповідає даті початку податкового періоду (1-ше число календарного місяця), з якого особа вважатиметься платником ПДВ (п. 183.5 ПКУ).

Що ж до умов обов'язкової реєстрації, то вони не змінилися, утім, як і строки подання заяви.

Про нові правила ПДВ-реєстрації єдиноподатників див. у статті «Єдиний податок» на с. 36.

 

Строк видачі свідоцтва платника ПДВ скорочено до 5 днів

Прискорено процедуру видачі свідоцтва платника ПДВ: строки видачі свідоцтва скорочено вдвічі — з 10 до 5 робочих днів із дати надходження реєстраційної заяви (відповідні зміни внесено до п. 183.9 ПКУ). Отже, отримати свідоцтво на руки можна буде швидше.

 

Зміна даних платника податків

Як тепер передбачає п. 183.15 ПКУ, у разі зміни зазначених у свідоцтві даних про платника податків або виявлення розбіжностей або помилок у записах свідоцтва та/або реєстру платників ПДВ, а також втрати або непридатності свідоцтва для використання, платник податків повинен подати реєстраційну заяву протягом 10 робочих днів, наступних за днем, коли змінилися дані про платника податків або виникли інші підстави для перереєстрації та заміни свідоцтва платника ПДВ. Зауважимо: раніше п. 4.2 розд. IV Положення № 1394 на це відводив 20-денний строк. У свою чергу, податковий орган зобов'язаний видати платнику податків нове свідоцтво замість старого в 5-денний строк з моменту надходження реєстраційної заяви.

 

Новинки ПДВ-анулювання

Умовне постачання поширюється на послуги

Спершу зауважимо, що умовне постачання на залишки товарів при анулюванні ПДВ-реєстрації виключене з терміна «постачання товарів», визначеного в п.п. 14.1.191 ПКУ. Крім того, виключено п. 189.11 ПКУ, в якому йшлося про базу оподаткування при умовному постачанні. Проте це не означає скасування нарахування податкових зобов'язань у такій ситуації, оскільки залишилася інша норма — п. 184.7ПКУ.

Оновлена редакція п. 184.7 ПКУ тепер говорить про визнання умовного постачання (нарахування податкових зобов'язань) при анулюванні ПДВ-реєстрації також і щодо послуг, за якими раніше декларувався податковий кредит, проте так і не використаних в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Отже, напередодні анулювання доведеться «проінвентаризувати» активи (з урахуванням «послугової» частини), що залишилися, на предмет використання в господарській діяльності. Детальніше про умовне постачання див. також статтю «Умовне постачання та інші наслідки ПДВ-«розреєстрації» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 50.

Щоправда, поки не зрозуміло, як тлумачитимуть ці зміни податківці. Нам би хотілося, щоб це вплинуло на базу оподаткування умовного постачання за готовою продукцією/незавершеним виробництвом. Адже в таких активах часто і «сидять» послуги без ПДВ. Проте говорити про такий сценарій наразі зарано.

 

Дата анулювання ПДВ-реєстрації

Дати анулювання тепер чітко прописані в оновленому п. 184.2 ПКУ. Отже, анулювання реєстрації здійснюється на дату:

— подання заяви платником податку або прийняття рішення органом державної податкової служби про анулювання реєстрації, якщо у свідоцтві про реєстрацію платника податку не було визначено граничний строк дії;

— указану в судовому рішенні;

— закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію платника податку;

— що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

 

Розрахунки з бюджетом за останній звітний період при анулюванні ПДВ-реєстрації

У п. 184.8 ПКУ уточнено порядок проведення розрахунків з бюджетом за останній звітний період при анулюванні ПДВ-реєстрації:

1) тепер прямо вказано, що податкові зобов'язання, нараховані за останній період, сплачуються до бюджету у строки, установлені ПКУ (якщо, звісно, вони не були зараховані із заявленим бюджетним відшкодуванням);

2) виключено норму про те, що анулювання ПДВ-реєстрації відбувається в день, наступний за днем проведення «останніх» розрахунків із бюджетом.

Таким чином, з урахуванням п. 57.1 ПКУ розрахунки з бюджетом повинні відбутися в загальному порядку — протягом 10 календарних днів, наступних за граничним строком подання останньої ПДВ-декларації. А її, у свою чергу, має бути подано після закінчення 20/40 днів, наступних за місяцем/кварталом анулювання. Саме про такий порядок подання останньої декларації говорили податківці і до цих змін (ЄБПЗ за кодом 130.24). Проте певні перешкоди для реалізації цього завдання ставив п. 184.8 ПКУ, який вимагав від платника розрахунку з бюджетом перед анулюванням. Тому на практиці податківці приймали останню декларацію разом із заявою про анулювання. Зараз усе має стати на свої місця.

 

Продаж імпортних товарів

Уточнення, унесене до абзацу третього п. 188.1 ПКУ, про нарахування ПДВ виходячи з договірної (контрактної), але не нижче митної вартості при продажу імпортних товарів, «ввезених платником», тепер однозначно відносить таку вимогу лише до імпортера товарів, тобто особи, яка безпосередньо ввозила товари, що нарешті не допускатиме різночитань із цього приводу. Адже, за задумом, податковими зобов'язаннями, що нараховуються в такий спосіб, у цьому випадку повинен компенсуватися колишній податковий кредит за ввізним ПДВ, сплаченим на митниці (що, у свою чергу, може стосуватися тільки імпортера). При всіх же подальших ланцюжках продажів імпортних товарів (уже неімпортерами) ПДВ, вочевидь, повинен нараховуватися за загальним правилом абзацу першого п. 188.1 ПКУ, тобто виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, незалежно від митної вартості (відомостей про яку, слід зауважити, неімпортери до того ж і не мають).

 

Оренда нерухомого майна в бюджетної організації

Завдяки оновленому п. 188.1 ПКУ до бази оподаткування не включаються такі види компенсацій, які орендар у процесі оренди нерухомості відшкодовує орендодавцю — бюджетній організації:

— на витрати з утримання орендованого майна (наприклад, згідно з договором оренди це можуть бути: дезінфекція, дератизація, послуги з обслуговування ліфтів, ремонт приміщень, послуги з прибирання двору, холу, коридорів, туалетів та інших місць загального користування тощо);

— на комунальні послуги й енергоносії (теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання);

Завдяки п. 3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786, перелічені вище компенсаційні виплати не включаються до орендної плати за держмайно, яка, у свою чергу, підлягає обкладенню ПДВ.

 

Особливі операції, прирівняні до постачання: база оподаткування

Викладений у новій редакції п. 198.5 ПКУ чітко обумовлює випадки визнання особливого постачання, здійснення якого потребує нарахування податкових зобов'язань. Вони стосуються товарів, послуг, необоротних активів, при придбанні/виготовленні яких відображався податковий кредит з ПДВ, що проте згодом виявилися використаними «не за призначенням»:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій реорганізації юросіб, передбачених п.п. 196.1.7 ПКУ );

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ПКУ, міжнародних договорів (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 ПКУ, що стосуються постачання товарів за регульованими цінами);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (наприклад, сюди включається і псування ТМЦ).

При цьому відповідно до також оновленого п. 189.1 ПКУ ПДВ у таких випадках:

— за товарами/послугами нараховується виходячи з вартості їх придбання, а

— за необоротними активами — виходячи з їх балансової (залишкової) вартості, що склалася на початок звітного періоду «іншого» використання (тобто балансової вартості, що склалася на початок періоду визнання умовного постачання). Адже за необоротними активами (що підлягають щомісячній амортизації), слід зауважити, саме інформацію про балансову вартість на початок періоду визнання умовного постачання має у своєму розпорядженні платник податків. А от за відсутності обліку необоротних активів (наприклад, як у підприємців) ПДВ нараховується виходячи зі звичайної ціни.

У свою чергу, дату початку «іншого» використання визначають, орієнтуючись на дані бухобліку та дати відповідних підтвердних первинних документів ( останній абзац оновленого п. 198.5 ПКУ).

 

Відновити податковий кредит тепер можна, якщо матцінності змінюють напрям використання

Нарешті законодавець потурбувався не лише про нарахування податкових зобов'язань, коли товари «переходять» з оподатковуваної діяльності до неоподатковуваної (див. попередній підрозділ), а й справедливо дозволив відновити податковий кредит у зворотній ситуації.

Віднині п. 198.5 ПКУ прямо обумовлено можливість відображення/відновлення податкового кредиту платником податків, якщо товари, послуги, необоротні активи з пільгових/необ'єктних/негосподарських операцій починають використовуватися в оподатковуваній діяльності або невиробничі необоротні активи переводяться до виробничих. Причому це стосується і тих матцінностей, які первісно почали використовуватися в пільговій/неоподатковуваній/негосподарській діяльності, так і тих, які вже змінювали свій напрям у протилежний бік (з оподатковуваних на неоподатковувані/пільгові/негосподарські), а тепер повертаються у «первісний стан» та за якими довелося раніше нарахувати податкові зобов'язання.

У такому разі ПКУ дозволяє відновити податковий кредит на підставі складеної бухгалтерської довідки. Ми ж рекомендуємо на додаток до цього мати в наявності і податкову накладну за такими матцінностями.

 

Розподіл вхідного ПДВ (за ст. 199 ПКУ)

На законодавчому рівні закріплено відому «останню» позицію податківців щодо перерахунку ПДВ за необоротними активами (відповідні зміни внесено до абзацу другого п. 199.4 ПКУ). Так, перерахунок частки використання потрібно проводити за підсумками календарного року та за результатами одного, двох і трьох календарних років, наступних за роком, в якому необоротні активи почали одночасно використовуватися у двох видах діяльності (оподатковуваній та неоподатковуваній). У попередньому формулюванні, нагадаємо, ішлося про перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях «за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання», що спричинювало запитання відносно порядку відліку такого 12-, 24-і 36-місячного строку. У тому числі погляди щодо його визначення змінювалися й у самих податківців, проте остання версія — проводити перерахунок у кінці кожного календарного року , на який припадає 12, 24 і 36 місяць використання необоротних активів (тобто разом із річним перерахунком за товарами/послугами) — як відомо, була висловлена в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 129 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 23 та коментар редакції). Тепер, як бачимо, аналогічний підхід закріплено й у ПКУ.

Крім того, тепер чітко встановлено, що під розподіл вхідного ПДВ та вимоги ст. 199 ПКУ не підпадають операції, передбачені п.п. 197.1.28 ПКУ (тобто операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифом) у вигляді виробничої дотації з бюджету — «пільгові» операції, звільнені від оподаткування). У минулому, зокрема, на труднощах, що виникають у зв'язку з цим, на прикладі сфери ЖКГ ми зупинялися у статті «Касовий метод ПДВ для ЖКГ-операцій з п. 187.10 ПКУ» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 91. Адже виходило, що внаслідок отримання «закладеної до ціни» пільгової дотації і тим самим одночасного здійснення платником податків оподатковуваних і неоподатковуваних операцій, вхідний ПДВ потрібно було розподіляти за правилами ст. 199 ПКУ (!). Тому внесені зміни, що звільняють платників податків, які одержують дотації на покриття різниці в тарифах, від такого ПДВ-розподілу (і що дозволяють формувати податковий кредит у повній сумі) можна тільки вітати.

І ще один новий «пільговий» випадок, коли розподіл ПДВ за необоротними активами згідно зі ст. 199 ПКУ тепер проводити не потрібно — це здійснення операцій, обумовлених п. 15 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (пільговані до 01.01.2014 р. постачання зернових та технічних культур певних товарних позицій). Щодо виготовлених/придбаних необоротних активів, що одночасно використовуються в оподатковуваних та таких пільгових «зернових» операціях, норми ст. 199 ПКУ не застосовуються. Тому весь сплачений (нарахований) за такими необоротними активами вхідний ПДВ уключається до податкового кредиту без будь-якого розподілу (новий абзац з такою нормою додано до п. 15 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Як і раніше, розподіл за правилами ст. 199 ПКУ не стосується операцій з реорганізації підприємства та продажу власного металобрухту (п. 199.6 ПКУ).

 

До розрахунку бюджетного відшкодування можна включати оплати поточного періоду

Доповнення, унесене до п.п. «а» п. 200.4 ПКУ («… фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах…»), віднині дозволяє платнику податків уключати до розрахунку бюджетного відшкодування також і оплати, здійснені постачальникам чи до бюджету (за імпортним ПДВ) у поточному періоді. Раніше, як відомо, у розрахунку відшкодовуваної суми могли враховуватися тільки оплати попередніх періодів, а от оплати поточного періоду накопиченого від’ємного значення (податкового кредиту) не враховувалися. Тепер же можливість ураховувати «поточні» оплати дозволить швидше заявляти до відшкодування «мінус», що виникає. Про бюджетне відшкодування див. також статтю «Бюджетне відшкодування ПДВ за Податковим кодексом» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 21.

Незначних змін зазнало автоматичне відшкодування. У п.п. 200.19.4 ПКУ зазначено, що критерій за загальною сумою розбіжностей між податковим кредитом платника та податковими зобов'язаннями контрагентів визначатиметься за попередні 3 календарні місяці. Раніше передбачався ще один період — квартал.

 

Турпослуги та ПДВ

Викладений у новій редакції п. 207.6 ПКУ більш докладно обумовлює особливості обліку ПДВ у туристичній діяльності, запроваджуючи окремі новації та частково повторюючи при цьому висновки відомої Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань оподаткування туроператорської та турагентської діяльності, затвердженої наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 126 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 22).

Нагадаємо: згідно з установленими правилами базою обкладення ПДВ (при будь-якому виді туризму — внутрішньому, в'їзному, виїзному) у туроператора/турагента є винагорода. У свою чергу, це впливає на облік вхідного ПДВ, який залежить насамперед від того, які товари/послуги (що включаються до вартості турпродукту або не включаються) отримуються. Тому, як тепер обумовлює оновлений п. 207.6 ПКУ:

— у разі придбання товарів/послуг, які включаються до вартості турпродукту (турпослуги), суми вхідного ПДВ за ними до податкового кредиту не включаються. Зауважимо: платники податку на прибуток згідно з останнім абзацом п.п. 139.1.6 ПКУ відносять такий вхідний ПДВ до складу «податкових» витрат. До того ж, як випливало з прикладу, наведеного в Узагальнюючій податковій консультації від 16.02.2012 р. № 126, при розрахунку «оподатковуваної» суми винагороди (яка визначається як різниця між вартістю поставленого турпродукту та витратами, що формують турпродукт) витрати беруться також «з ПДВ»;

— у разі придбання товарів/послуг, які не включаються до вартості турпродукту (турпослуги), суми вхідного ПДВ відносяться до податкового кредиту. Причому тепер для відображення такого податкового кредиту останнім абзацом п. 207.6 ПКУ встановлено «особливу» дату (!) — податковий кредит виникає на дату отримання товарів/послуг, підтверджену податковою накладною. Отже, загальне правило першої події в цьому випадку не працює.

Схожа ситуація складається і з датою нарахування податкових зобов'язань. Як тепер передбачено абзацом третім п. 207.6 ПКУ , податкові зобов'язання з ПДВ туроператор нараховує за фактом постачання турпродукту/турпослуг (на дату оформлення документа, що підтверджує факт постачання турпродукту/турпослуг).

У зв'язку з цим, по-перше , зауважимо, що тим самим вирішене давнє питання з нарахуванням ПДВ у разі надходження від споживачів передоплати за ще не сформовані турпродукти/турпослуги (коли сума туристичних витрат ще не відома — тобто на момент отримання передоплати витрати ще не понесено, договори на придбання тих чи інших турпослуг не укладено тощо). Адже в такому разі раніше правило першої події змушувало туроператора нараховувати ПДВ за передоплатою, тоді як база оподаткування (остаточний розмір винагороди) унаслідок невизначеності з витратами залишалася ще невідомою. У зв'язку з чим, зокрема, пропонувався підхід — нараховувати ПДВ при отриманні передоплати виходячи з розрахункового (орієнтовного) розміру винагороди з наступним коригуванням податкових зобов'язань за фактом визначення витрат за сформованим турпродуктом (див. наприклад, лист Комітету ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 14.10.2011 р. № 04-39/10-1038 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 89; докладніше про це див. також тематичний номер газети «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 22, присвячений туристичній діяльності). Тепер же запроваджене правило — нарахування ПДВ за датою фактичного постачання турпослуг — допоможе уникнути подібних складнощів, оскільки величина турвитрат у цьому випадку до моменту нарахування ПДВ-зобов'язань буде вже відома.

По-друге , оновлений п. 207.6 ПКУ говорить про нарахування ПДВ-зобов'язань на дату оформлення документа, що підтверджує постачання турпродукту/турпослуг. Проте в туристичній сфері (коли акт з туристами після закінчення туру, як правило, не складається) таким підтвердним документом, на наш погляд, може бути складена бухгалтерська довідка. А отже, податкові зобов'язання виникатимуть на підставі бухгалтерської довідки, що складена на дату закінчення туру та підтверджує фактичне надання туристичних послуг.

Таким чином, виходить, що туристичний ПДВ більше не підпорядковується правилу першої події (перша подія не працює), а запроваджені нові «особливі» правила дати відображення податкових зобов'язань і податкового кредиту змушують орієнтуватися виключно на дату фактичного постачання та фактичного отримання товарів/послуг.

 

Ціннопаперовий ПДВ

Згідно з доповненням, унесеним до абзацу першого п.п. 196.1.1 ПКУ, також не будуть об'єктом обкладення ПДВ операції з обміну цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах на інші цінні папери та корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

Щоправда, податківці і раніше ставилися до цієї ситуації з розумінням (розділ 130.05 ЄБПЗ) та роз'яснювали, що внесок цінних паперів до статутного фонду не є об'єктом для обкладення ПДВ.

 

«Металобрухтна» пільга — за переліком КМУ

Як тепер уточнюється в п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тимчасове звільнення від ПДВ до 1 січня 2014 року операцій з постачання (у тому числі експорту, імпорту) відходів та брухту чорних і кольорових металів здійснюється в межах переліку, затвердженого КМУ. Нагадаємо: на сьогодні такий перелік вже існує і затверджений постановою КМУ від 12.01.2011 р. № 15 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 12, с. 3; зміни — «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 13, с. 7), хоча раніше ПКУ не передбачав його наявності.

 

Продаж автобусних квитків автостанціями

Додано новий п. 189.13 ПКУ, що стосується продажу квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу автостанціями, — як тепер передбачається, у цьому разі базою оподаткування є винагорода, що включає автостанційний збір (ст. 28, 36 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III; нагадаємо, відповідно до ст. 36 цього Закону, за надання обов'язкових послуг автостанції з осіб, які придбавають проїзні квитки, справляють автостанційний збір, який входить до вартості квитка). Тим самим на законодавчому рівні зміцнилася «остання» позиція ДПСУ, відома за листом від 18.01.2012 р. № 1142/6/15-3415-26 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 33, в якому податківці, нагадаємо, висловлювалися в такому ж дусі — «за» обкладення ПДВ у неперевізника лише суми винагороди. Детальніше історія питання розглядалася у статті «Автостанція продає квитки: як бути з ПДВ» // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 33.

Залишається додати, що такої ж позиції останнім часом податківці дотримуються й щодо продажу залізничних та авіаційних квитків особами, які безпосередньо не є перевізниками (лист ДПАУ від 07.09.2011 р. № 16223/6/15-3415-26, а також листи ДПСУ від 07.09.2011 р. № 24064/7/15-3417-26 та від 27.10.2011 р. № 4430/7/15-3417-26 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 92).

 

Підприємства громадських організацій інвалідів: обмеження за посередницькими операціями

Як відомо, громадські організації інвалідів можуть вибрати для себе режим «необкладення» ПДВ:

— або із застосуванням пільги (п. 197.6 ПКУ);

— або з використанням ставки 0 % (п. 8 підрозд. 2 розд. XX ПКУ до 01.01.2015 р.).

Звісно, обрання таких режимів зумовлено виконанням умов, зазначених у цих нормах ПКУ. Слід зауважити, що перелік цих умов для обох режимів ідентичний.

Після змін з-під зазначених вище режимів «необкладення» виведено посередницькі послуги (комісія, доручення, довірче управління тощо) з продажу будь-яких товарів. Раніше це обмеження стосувалося тільки підакцизних товарів.

 

Постачання природного газу, ввезеного ПАТ «НАК «Нафтогаз України»

Постачання такого газу (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу та постачання), крім операцій з постачання такого газу для населення, установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету та місцевих бюджетів, підприємств теплоенергетики для виробництва теплової енергії для населення та інших споживачів, які не є платниками цього податку), оподатковувалося за ставкою 0 % з 01.07.2011 р. І це мало продовжуватися аж до 31.12.2012 р. Проте відповідну норму — п. 22 підрозд. 2 розд. ХХ — виключено з ПКУ.

Принагідно нагадаємо, що згідно з п. 197.14 ПКУ звільняються від оподаткування операції з увезення на митну територію України природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00.

 

СІЛЬГОСП-ПДВ

У ПКУ підкориговано абзаци другий і третій п.п. 209.15.1 , завдяки чому прояснилася ситуація щодо таких моментів:

1) розподіл податкового кредиту за товарами/послугами/необоротними активами, коли вони частково використовуються і в сільгоспдіяльності, і в іншій діяльності;

2) зміна напряму використання товарів/послуг/необоротних активів із сільгоспдіяльності на іншу діяльність, і навпаки.

Щодо першого моменту законодавець чітко прописав: розподіляти потрібно виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у вартості всіх товарів/ послуг, поставлених протягом 12 послідовних звітних (податкових) періодів. Тобто тепер жодних розрахунків за операціями поточного місяця, а просто застосовувати звичний показник, який і так розраховується сільгоспвиробниками в додатку ДС3 та відображається у спеціальному полі («ПВ») скороченої декларації з ПДВ.

За другим моментом схоже, що і для сільгоспвиробників перемогла справедливість*: можна відновити податковий кредит у звичайній декларації, якщо товари/послуги/необоротні активи «перейшли» із сільгоспдіяльності до звичайної. Раніше податківці визнавали коригування податкового кредиту, тільки коли «перехід» здійснювався в інший бік (зі звичайної діяльності до сільгосп), і навіть прописали відповідні знаки в деклараціях з ПДВ:

— тільки «мінус» у рядку 16.2 звичайної декларації;

— тільки «плюс» у рядку 12.2 скороченої декларації.

* Право на відновлення податкового кредиту виглядає логічним на тлі зміненого п. 198.5 ПКУ, завдяки якому звичайні платники отримали можливість скористатися податковим кредитом, коли змінився напрям використання матактивів із неоподатковуваної діяльності на оподатковувану (про це див. вище).

Тепер ці рядки повинні враховувати обидва знаки.

Щоправда, залишається запитання щодо тих сільгоспників, які подають спеціальну декларацію з ПДВ (ті, які відповідають критеріям ст. 209 ПКУ, але не вибрали спецрежим). З одного боку, вказані вище два моменти не прописали в їх «особистому» п.п. 209.18 ПКУ, і якщо підійти фіскально, то для них залишиться все, як і раніше. З іншого боку, виходячи з першого речення п. 209.15 ПКУ — «Для цілей цієї статті застосовуються такі терміни:» — можна доводити, що зміни стосуються всієї статті, а отже, і цих сільгоспників.

 

Одержувачі сільгосп-дотацій

Не можна не порадіти за переробників м'ясо-молочної продукції, а також за одержувачів дотацій за таку продукцію: остання редакція п. 1 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ і для перших, і для других зняла всі запитання щодо терміна «сільськогосподарські товаровиробники». Тепер до них цією нормою зараховано таких осіб, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва:

— сільськогосподарські підприємства, визначені в розд. V ПКУ;

— інші юридичні особи;

— фізичні особи, у тому числі підприємці.

Нагадаємо: раніше податківці, використовуючи некоректні формулювання ПКУ, вважали, що отримувати м'ясо-молочну дотацію з числа юросіб можуть тільки сільгосппідприємства, в яких частка сільгосппродукції не менше 75 % (лист ДПСУ від 02.03.2012 р. № 3797/6/15-3315// «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 35, с. 8). Дотримуючись такого підходу, переробники повинні були постачання продукції із сировини несільгосппідприємств відображати в загальній декларації з ПДВ. Звісно, таке розуміння «дотування» позбавляло держдопомоги велику кількість виробників м'ясо-молочної продукції. Приємно, що їх відновили в правах.