07.06.2012
Сьогодні поговоримо про продаж ювелірних виробів. І почнемо нашу розмову з організаційних моментів. Яких умов слід дотримуватися при провадженні торговельної діяльності і що потрібно враховувати суб’єкту господарювання, який вирішив зайнятися торгівлею ювеліркою, розглянемо в цій статті.
Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Ювелірні вироби: що до них належить?
Поняття ювелірних виробів розкривають відразу декілька документів.
Так, згідно з ДСТУ 3375-96 «Вироби золотарські. Терміни та визначення» ювелірні вироби — це:
— вироби культурно-побутового призначення з дорогоцінних металів, з використанням дорогоцінних металів, вироби з недорогоцінних металів у разі застосування різних видів художньої обробки, наприклад, скань, зернь, чернь, фініфть, ритування, карбування, кування, діамантове гранування;
— вироби з матеріалів, що імітують дорогоцінні метали, за умови високохудожнього їх виконання в поєднанні з дорогоцінним, напівдорогоцінним та кольоровим камінням природного або штучного походження, перлами, коралами, янтарем, перламутром, склом, кришталем, рогом, кісткою;
— високохудожні вироби з каменя , бурштину, рогу, кістки.
Докладніше складові ювелірних виробів наведено в групі 71 УКТЗЕД, в якій, зокрема, окремими товарними позиціями виділені:
— код 7113 — ювелірні вироби та їх частини з дорогоцінних металів (золота, срібла, платини) або металів, плакованих дорогоцінними металами, до яких згідно з п. 9 Приміток до товарної групи 71 УКТЗЕД, зокрема, належать:
(а) особисті прикраси — каблучки, браслети, кольє, брошки, сережки, ланцюжки для годинників, брелоки, кулони, шпильки для краваток, запонки, релігійні або інші медалі та знаки;
(б) вироби для особистого користування, призначені для носіння в кишенях, жіночих сумочках або на тілі — наприклад, портсигари, табакерки, коробочки для пігулок, пудрениці, гаманці на ланцюжках, чотки;
— код 7114 — вироби майстрів золотих і срібних справ із дорогоцінних металів або металів, плакованих дорогоцінними металами, — прикраси, посуд та столові прибори, туалетні набори, приладдя для куріння та інші вироби для домашнього вжитку, оздоблення інтер’єру, предмети релігійного культу;
— код 7116 — вироби з перлів, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння;
— код 7117 — біжутерія — ювелірні вироби (за винятком гудзиків, кнопок, застібок, гребінців, шпильок, шпильок для волосся тощо) без перлів, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння, дорогоцінних металів або металів, плакованих дорогоцінними металами.
Таким чином, згідно з класифікацією УКТЗЕД до ювелірних виробів належать не лише вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, а й посуд, столове приладдя, біжутерія, а також майстерно виконані вироби з інших матеріалів — каменя, бурштину, рогу, кістки тощо (хоча, наприклад, за Державним класифікатором продукції і послуг ДК 016-97, затвердженим наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822, біжутерія (код 36.61) до ювелірних виробів (код 36.22) не потрапляє та до ювелірних виробів не належить).
Водночас, як застережено в п. 3 Приміток, до товарної групи 71 УКТЗЕД не належать: окуляри, у тому числі оправи з дорогоцінних металів (група 90), футляри для окулярів (група 42); годинники всіх видів — наручні, кишенькові тощо, уключаючи браслети для годинників із дорогоцінних металів (група 91), зброя (група 93), ручки кулькові, авторучки чорнильні з корпусом або ковпачком із дорогоцінних металів (група 96) тощо. Тому такі вироби не вважаються ювелірними.
Водночас «торговельні» Правила № 460, як у них зазначається, поширюються тільки на торгівлю ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння («ювелірні вироби»). Причому таке формулювання радше слід розцінювати не як всеосяжне визначення ювелірних виробів, а як категорію «ювелірних» товарів, на яку такі правила торгівлі поширюються (виходить, наприклад, біжутерія Правилами № 460 не охоплюється).
До того ж, забігаючи наперед, зауважимо, що збір до Пенсійного фонду справляється лише з вартості реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння (детальніше див. статтю на с. 21).
Торгівля ювелірними виробами: організаційні вимоги
Основні вимоги до роздрібної торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння встановлено Правилами № 460. Також суб’єкту господарювання, який вирішив зайнятися торгівлею ювелірними виробами, потрібно враховувати вимоги Закону № 637, Закону про захист прав споживачів, Правил № 802, «комісійних» Правил № 678 та інших чинних нормативних документів.
Роздрібна торгівля ювелірними виробами здійснюється через спеціалізовані ювелірні магазини, відділи (секції) магазинів з універсальним асортиментом товарів. Продаж ювелірних виробів у дрібнороздрібній торговельній мережі, на ринках (крім торгівлі в розташованих на них спеціальних магазинах, відділах) та з рук забороняється.
Торговельні приміщення має бути оснащено спеціальним торговельним обладнанням та інвентарем, що забезпечують необхідні умови для зберігання, демонстрації та продажу ювелірних виробів, ваговимірювальними приладами відповідних типів та класу точності, а також обладнано охоронною та пожежною сигналізацією. Об’єкти, що торгують ювелірними виробами, має бути забезпечено охороною: органами внутрішніх справ чи організаціями, що мають ліцензії на послуги охорони, або працівниками підприємства (ст. 21 Закону № 637).
Торговельний персонал, що обслуговує покупців, повинен мати спеціальну професійну «ювелірну» підготовку: знати асортимент та якісні характеристики товарів (назви дорогоцінних металів та їх проби, назви каміння, їх колір, масу, форму огранки тощо); надавати покупцям кваліфіковану консультацію під час вибору товарів.
Ліцензії, патенти та інші дозвільні документи
Відразу вкажемо: ліцензія на торгівлю ювелірними виробами не потрібна. Починаючи з 16.11.2010 р. (після змін, унесених до Закону про ліцензування Законом України від 19.10.2010 р. № 2608-VI) «торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння» було виключено з видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, тобто вона перестала бути такою, що ліцензується. Тому на торгівлю ювелірними виробами ліцензію придбавати не потрібно.
А от торговий патент для торгівлі ювелірними виробами отримати доведеться. Адже згідно з п.п. «а» п.п. 267.1.1 ПКУ суб’єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність у пунктах продажу товарів, є платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, у зв’язку з чим повинні придбати торговий патент у порядку, установленому ст. 267 ПКУ.
При цьому під торговельною діяльністю (п.п. 14.1.246 ПКУ), нагадаємо, розуміється роздрібна та оптова торгівля за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток, а до пунктів продажу товарів (п.п. 14.1.211 ПКУ), зокрема, належать магазини та інші торговельні точки, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині та мають торговельний зал для покупців.
Збір за провадження торговельної діяльності з придбанням торгового патенту сплачується за місцезнаходженням пункту продажу (п.п. 267.5.1. ПКУ) щомісячно не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному, тобто авансом (п.п. «б» п.п. 267.5.2 ПКУ), за ставками, установленими місцевими органами влади (п.п. 267.3.1 ПКУ). Зокрема, у разі здійснення торговельної діяльності на території міста Києва та обласних центрів ставка збору становить від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (тобто у 2012 році — у розмірі від 86 до 429 грн., з урахуванням проведеного згідно з п.п. 267.3.9 ПКУ округлення розміру збору до цілих гривень; мінзарплата станом на 1 січня 2012 року — 1073 грн., ст. 13 Закону про держбюджет на 2012 рік). Водночас за бажанням суб’єкт господарювання може внести плату за торговий патент авансовим платежем до кінця календарного року (п.п. 267.5.4 ПКУ).
При цьому торговий патент видається протягом трьох днів (п.п. 267.4.3 ПКУ) із дня подання суб’єктом господарювання заявки на його придбання, оформленої в порядку, обумовленому п. 267.4 ПКУ. Строк дії торгового патенту — 60 календарних місяців.
Торговий патент на проведення торговельної діяльності отримується для кожного пункту продажу товарів (п.п. 267.4.6 ПКУ). Передача торгового патенту іншому суб’єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу суб’єкта господарювання не дозволяється (п.п. 267.6.5 ПКУ). Торговий патент (або його нотаріально завірену копію, п.п. 267.6.3 ПКУ ) має бути розміщено на відкритому, доступному для огляду місці — фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності — біля РРО.
Крім того, для початку роботи суб’єкту господарювання потрібно отримати дозвіл органів пожежного нагляду (п. 1 Порядку № 150*, п. 3 Інструкції № 278*), а також дозвіл органів СЕС (ст. 15 Закону № 4004*).
* Порядок № 150 — Порядок видачі Державною інспекцією техногенної безпеки дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затверджений постановою КМУ від 14.02.2001 р. № 150.
Інструкція № 278 — Інструкція з організації роботи органів державного пожежного нагляду з питань видачі дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.05.2006 р. № 278.
Закон № 4004 — Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-ХII.
А от дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі суб’єкту господарювання отримувати не потрібно — збір за видачу такого дозволу скасовано (у ст. 10 ПКУ в числі місцевих податків і зборів його більше немає). Та і Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV, слід зауважити, видачі такого дозволу не передбачає: як зазначалося в листі Держкомпідприємництва від 30.03.2011 р. № 3019 із цього приводу, необхідність отримання такого документа не передбачена жодним законом України.
Надходження ювелірних виробів та підготовка до продажу
Ювелірні вироби можуть отримуватися суб’єктом господарювання як у інших суб’єктів господарювання, так і з Державної скарбниці НБУ, Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, а також за межами України (п. 3 Правил № 802).
Приймання ювелірних виробів, що надходять до ювелірного магазину, здійснюється тільки за наявності супровідних документів: ТТН, прибутково-видаткових накладних, рахунків-фактур тощо, а також документів, що підтверджують якість. У цілому ж, слід зауважити, оскільки спеціальної «особливої» первинки на надходження та торгівлю ювелірними виробами чинним законодавством не передбачено, операції оформляють у загальновстановленому порядку — шляхом виписування прибуткових (на надходження) і видаткових (на відпуск) накладних. За бажанням суб’єкт господарювання також може доповнити свій «ювелірний» документообіг самостійно розробленими документами та обліковими регістрами (п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88).
При прийнятті ювелірних виробів перевіряється: наявність нанесеного на ювелірний виріб маркування, опломбованого товарного ярлика (який повинні мати ювелірні вироби як вітчизняного, так й іноземного виробництва), іменних відбитків виробників (так званих — іменників) та відбитків державних пробірних клейм України (на ювелірних виробах іноземного виробництва — відбитків державних пробірних клейм України, ст. 13 Закону № 637, п. 18 Правил № 460).
Особливості оформлення товарного ярлика (наявність на його лицьовому та зворотному боці відповідної інформації про виробника та ювелірний виріб) обумовлені п. 17 Правил № 460.
Іменне клеймо (іменник) зобов’язані використовувати суб’єкти господарювання — виробники ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів. Проставляти його виробники повинні на всіх виготовлених ними виробах. При цьому відбиток іменника обов’язково має бути зареєстровано в органах, що здійснюють державний пробірний контроль (п. 24 ст. 1 Закону № 637). Порядок реєстрації відбитків іменників виготовлювачів ювелірних виробів у Державній пробірній службі обумовлено Інструкцією № 466. Використання іменника, не зареєстрованого в органах, що здійснюють державний контроль, забороняється.
Крім того, торгівля ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів суб’єктами господарювання на території України можлива тільки за наявності державного пробірного клейма.
Державне пробірне клеймо є знаком установленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів (п. 22 ст. 1 Закону № 637). Його проставляють органи, що здійснюють державний пробірний контроль, на ювелірних та побутових виробах, виготовлених суб’єктами господарювання, якщо останні не мають акредитованої в установленому порядку Держстандартом України лабораторії. Суб’єктам господарювання, які мають таку лабораторію, дозволяється клеймувати вироби власного виробництва державним пробірним клеймом самостійно. Перелік таких суб’єктів господарювання (їх усього 4) наведено в додатку до постанови КМУ від 02.03.98 р. № 238. Такими на сьогодні є:
— Львівський державний ювелірний завод;
— Вінницьке державне підприємство «Кристал»;
— ПАТ «Київський ювелірний завод»;
— ПРАТ «Харківський ювелірний завод».
Торгівля ювелірними виробами без відбитків державного пробірного клейма України або документів, що підтверджують їх якість, забороняється. За торгівлю на території України ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, що не мають відбитка державного пробірного клейма або мають відбиток підробленого державного пробірного клейма, передбачено штраф у розмірі 100 % вартості виробів, що перебувають у продажу (ч. 4 ст. 22 Закону № 637). Форму постанови про накладення штрафу за таке порушення затверджено наказом Мінфіну України від 14.08.2003 р. № 499.
При цьому зображення державних пробірних клейм України разом з «ювелірними» Правилами № 460, інформацією про встановлені в Україні проби для виробів із дорогоцінних металів, порядком експертизи дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, витягом зі ст. 8 Закону про захист прав споживачів, а також іншою необхідною інформацією має бути розміщено в торговельному приміщенні в доступному для покупців місці.
Хоча, слід зауважити, не всі ювелірні вироби підлягають клеймуванню. Так, зокрема, згідно з п. 23 ст. 1 Закону № 637 не підлягають обов’язковому клеймуванню в органах державного пробірного контролю: напівфабрикати і зливки з дорогоцінних металів; вироби з дорогоцінних металів, які мають історичну або археологічну цінність, а також ордени, медалі і монети, дрібна насічка (інкрустація) золотом і сріблом на зброї, предметах побуту, релігійного культу тощо; сухозлітка жовта і сухозлітка срібна; прилади, лабораторний посуд та інші вироби, що виготовляються з дорогоцінних металів і призначені для наукових, виробничих, медичних та інших цілей. Якщо такі вироби надходять у продаж, то вони повинні мати документ органів державного пробірного контролю, що підтверджує їх належну якість, а для дорогоцінного каміння — відповідний експертний висновок Державного гемологічного центру України (п. 18 Правил № 460).
Перед передачею ювелірних виробів у торговельний зал проводиться їх підготовка до продажу, що включає зовнішній огляд, перевірку наявності маркування та якості упаковки, лінійних розмірів номерів каблучок та браслетів, установлених пробірних клейм, пломб та товарних ярликів, виявлення дефектів. Зауважимо, що враховуючи особливу цінність ювелірних виробів, їх інвентаризацію проводять двічі на рік — станом на 1 січня і на 1 липня.
Розрахунки з покупцями
Готівкові розрахунки з покупцями за ювелірні вироби проводяться з використанням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) з обов’язковою видачею покупцю розрахункового документа — касового чека.
Якщо ювелірні вироби виявилися неналежної якості (права покупців)
Відразу зазначимо, що ювелірні вироби належної якості обміну та поверненню не підлягають. А от якщо ювелірні вироби мають неналежну якість, то права покупців обумовлено в п. 10 Правил № 460. Так, згідно з цим пунктом у разі виявлення протягом 2 років із дня придбання:
— недоліків ювелірного виробу — покупець має право вимагати: пропорційного зменшення ціни виробу, безоплатного усунення недоліків у розумний строк або відшкодування витрат на усунення недоліків;
— істотних недоліків ювелірного виробу, які виникли з вини виробника (продавця), або фальсифікації ювелірного виробу, що підтверджено висновком експертизи, покупець має право на власний вибір вимагати від продавця (виробника): розірвання договору та повернення сплаченої за виріб суми; заміни ювелірного виробу на аналогічний з числа наявних товарів.
У таких випадках вимоги покупця задовольняються на підставі складеної ним письмової заяви у двох примірниках. На примірнику заяви, що залишається в покупця, у цьому випадку обов’язково має бути вказано: найменування ювелірного виробу, прізвище та посада особи, яка прийняла неякісний ювелірний виріб та заяву, її підпис, дата прийняття заяви, штамп (печатка) суб’єкта господарювання. За необхідності (якщо потрібно визначити причину втрати якості) у триденний строк із дня надходження письмової заяви від покупця ювелірний виріб може бути направлено на експертизу, що проводиться за рахунок суб’єкта господарювання.
Комісійна торгівля ювелірними виробами
Ювелірні вироби також можуть реалізовуватися й на умовах договору комісії. Комісійна торгівля ювелірними виробами регулюється окремими Правилами № 678. Згідно з п. 1.2 Правил № 678 комісійна торгівля ювелірними виробами — це вид роздрібної торгівлі ювелірними виробами, які надходять від їх власників на умовах договору комісії та призначаються для подальшого продажу кінцевому споживачу. При цьому на комісію можуть прийматися ювелірні вироби як від фізичних осіб (у тому числі фізосіб-підприємців), так і юридичних осіб, вітчизняного та іноземного виробництва (як нові, так і вживані), за умови, що вони придатні для використання та не потребують ремонту або реставрації.
Приміщення, де відбувається прийняття на комісію ювелірних виробів, має бути оснащене атестованими ваговимірювальними засобами зі свідоцтвом про державну перевірку. При цьому зважування ювелірних виробів із золота і платини здійснюється з точністю не менше ніж до 0,01 г, зі срібла — до 0,1 г, дорогоцінного каміння — до 0,01 карата (п. 1.11 Правил № 678).
Строк реалізації прийнятих на комісію ювелірних виробів установлюється за домовленістю сторін. Ціни на ювелірні вироби встановлюються комісіонером за домовленістю з комітентом з урахуванням їх якісних характеристик (вага, проба, характеристика вставок), діючих ринкових цін, попиту. Про діючі ціни на ювелірні вироби, попит населення на такі або аналогічні ювелірні вироби комісіонер повинен проінформувати комітента.
Ювелірний виріб, прийнятий на комісію, не пізніше наступного дня має бути виставлено в торговельному залі для продажу. Нереалізовані протягом установленого строку ювелірні вироби, прийняті на комісію, за домовленістю сторін можуть уцінюватися.
Готівкові розрахунки з покупцями за прийняті на комісію та реалізовані ювелірні вироби комісіонер здійснює через РРО з видачею покупцю розрахункового документа — касового чека. Щодо розрахунків комісіонера з комітентом, то згідно з п. 5.7 Правил № 460 гроші за продані ювелірні вироби (залежно від умов домовленості) перераховуються або на рахунок комітента в банку, або виплачуються комісіонером готівкою з каси. В останньому випадку передача отриманої готівкової виручки від комісіонера комітенту не вимагає реєстрації через РРО (тобто такі готівкові розрахунки комісіонера з комітентом можуть проводитися без застосування РРО, з оформленням видаткового касового ордера). Це пов’язане з тим, що передача виручки в цьому випадку не підпадає під визначення терміна «розрахункова операція» зі ст. 2 Закону про РРО (комісіонер не є покупцем і гроші йому передаються не за повернений товар; на це в минулому зверталася увага в листах ДПАУ від 27.06.2003 р. № 5768/6/15-1116 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 54 та Держкомпідприємництва від 21.04.2003 р. № 1-221/2356*). Щодо документального оформлення операцій комісіонера з комітентом див. на с. 31.
* Хоча, наприклад, сьогодні в розділі 07.02 Єдиної бази податкових знань, розміщеної на сайті ДПСУ (далі — ЄБПЗ), можна зустріти консультацію з протилежним висновком — «за» необхідність проведення через РРО готівкових розрахунків комісіонера з комітентом — із чим ми погодитися не можемо.
Разом із тим, крім власне торговельної діяльності, в ювелірних магазинах та відділах (у тому числі комісійних) може бути організовано продаж супутніх товарів та надання додаткових послуг покупцям, — зокрема, гравіювання виробів, комплектування наборів подарунків з ювелірних виробів, наявних у продажу, художнє оздоблення упаковки, а також ремонт. На останньому досить поширеному виді послуг, що надаються, з ремонту ювелірних виробів далі зупинимося детальніше.