17.09.2012
Лист від 27.04.2012 р. № 70/06/186-12
Звільнення працівника за власним бажанням відбувається на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Обмеження щодо звільнення працівника, який знаходиться на лікарняному, стосується тільки звільнення з ініціативи власника , що встановлено статтею 40 КЗпП, якою передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті).
Тобто чинним законодавством не заборонене звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням (ст. 38 КЗпП).
Звільнення працівника за власним бажанням, який захворів у період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності . Відповідно до абзацу другого частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення.
Відповідно до частини другої статті 35 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо обов’язку подавати до державної служби зайнятості списки фактично вивільнених працівників не пізніше 10 днів після звільнення , то відповідно до частини п’ятої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» це стосується лише звільнення в порядку вивільнення працівників за частиною першою статті 40 КЗпП.
Заступник директора
Департаменту — начальник
відділу правової експертизи
О. Туліна
коментар редакції
Працівник звільняється за власним бажанням:
що потрібно знати роботодавцю
У листі, що коментується, ідеться про ситуацію, коли працівник, який виявив бажання розірвати трудовий договір, на дату звільнення, зазначену в заяві, перебуває на лікарняному. Нагадаємо, що можливість розірвання трудового договору за ініціативою працівника передбачено ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). При цьому працівник має попередити роботодавця за два тижні до бажаної дати звільнення. Водночас сторони трудового договору можуть домовитися про будь-який строк його розірвання в межах двотижневого строку.
Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП роботодавець не має права звільняти працівника за власною ініціативою в період хвороби та в період відпустки (за винятком випадків повної ліквідації чи відсутності на роботі протягом чотирьох місяців поспіль у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю). При розірванні трудового договору за ініціативою працівника вищезазначене обмеження не діє. Тобто працівник, який за два тижні (в інший строк, установлений за домовленістю сторін) попередив роботодавця про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), а на момент бажаної дати звільнення хворіє, може звільнитися. Проте необхідно враховувати таке.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КЗпП працівника не може бути звільнено за раніше поданою заявою, якщо після закінчення строку попередження про звільнення він не вимагає розірвання трудового договору, за винятком випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Ураховуючи це, не виключено, що хворий працівник передумає звільнятися. При цьому підставою для нез’явлення на роботу буде листок непрацездатності. Тому, щоб уникнути спору, необхідно, щоб працівник підтвердив бажання розірвати трудовий договір. Інакше безпечніше дочекатися закінчення хвороби працівника, після чого він підтвердить своє бажання розірвати трудовий договір.
Тепер припустимо, що працівник, перебуваючи на лікарняному, підтвердив бажання розірвати трудовий договір. У цьому випадку датою звільнення буде дата, зазначена в заяві працівника. Мінсоцполітики звертає увагу на те, що звільнення працівника в період хвороби не позбавляє його права на оплату періоду тимчасової непрацездатності. Тобто після надання листка непрацездатності працівнику мають сплатити період хвороби. Проте в порядку оплати такого лікарняного є свої нюанси.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (установлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством. Отже, незважаючи на те, що працівник продовжував хворіти вже після звільнення, допомогу по тимчасовій непрацездатності йому має бути виплачено за рахунок коштів Фонду, починаючи з шостого дня непрацездатності за всі дні хвороби.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця відповідно до Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439 (далі — Порядок № 439). Згідно з п. 2 Порядку № 439 оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі здійснюється за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Проте в Порядку № 439 не зазначено, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності виплачується незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності. У зв’язку з цим в листі від 19.01.2012 р. № 26/18/99-12 фахівці Мінсоцполітики дійшли до висновку, що в разі, коли працівник продовжує хворіти після розірвання трудового договору, за рахунок коштів підприємства оплачуються тільки робочі дні за графіком роботи працівника. Дні, які припадають на перші п’ять днів хвороби, але йдуть за днем звільнення, не оплачуються. На нашу думку, підхід для розрахунку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомоги з тимчасової непрацездатності має бути однаковим. Проте слід мати на увазі вищевикладену позицію Мінсоцполітики.
Крім того, в листі, що коментується, Мінсоцполітики звернуло увагу, що в разі звільнення працівника за власним бажанням подавати Звіт про фактичне вивільнення працівників за формою № 4-ПН (факт) не потрібно. Такий звіт подається тільки в разі звільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством чи перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП) у 10-денний строк після вивільнення працівників.
Катерина Скрипкіна