08.04.2013
Фізична особа — підприємець була платником єдиного податку третьої групи зі сплатою ПДВ і, звичайно, при складанні податкових накладних змушена була використовувати печатку. З 01.01.2013 р. вона прийняла рішення перейти на ставку єдиного податку без ПДВ та повністю відмовитися від застосування печатки у своїй діяльності. Підкажіть, як її знищити? Чи можна взагалі не вчиняти жодних дій з її знищення (але й не користуватися нею), мотивуючи це можливою реєстрацією платником ПДВ у майбутньому?
(м. Полтава)
Перш за все зауважимо, що запитання, поставлене нашим читачем, можливо, крім того, зацікавить і фізичних осіб — підприємців (далі — ФОП), платників єдиного податку п’ятої групи, а також ФОП, котрі застосовують загальну систему оподаткування, у разі якщо й ті й інші з будь-яких причин втратили статус платника ПДВ.
По суті запитання варто зазначити, що на сьогодні печатка не є обов’язковим атрибутом підприємницької діяльності фізичної особи. Так, у ст. 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV, якою визначено особливості статусу громадянина як суб’єкта господарювання, відсутні вимоги про обов’язкову наявність печатки в такого суб’єкта. Крім того, працівники ДПСУ неодноразово заявляли, що питання використання печатки або штампа при здійсненні підприємницької діяльності ФОП вирішує особисто залежно від специфіки його діяльності (див. консультацію з підрозділу 230.12 Єдиної бази податкових знань).
Водночас при здійсненні діяльності як платника ПДВ печатка підприємцю знадобиться обов’язково, оскільки в цьому випадку йому доведеться виписувати податкові накладні. При цьому згідно з п. 201.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) і п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. № 1379, для податкових накладних передбачена обов’язкова наявність печатки, у тому числі з цією метою допускається використання печатки «Для податкових накладних». Тільки в такому разі податкова накладна вважається дійсною та дає покупцю право включити суму ПДВ до податкового кредиту.
Зауважимо, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 р. № 4014-VI («Податки і бухгалтерський облік», 2011, № 95) свого часу було підкориговано п. 201.1 ПКУ, унаслідок чого може здатися, що тепер скріплення податкових накладних печаткою є обов’язковим лише за її наявності. Однак, як випливає з абзацу другого п. 1 розд. II згаданого Закону, на сьогодні таке застереження не діє — воно набере чинності разом із прийняттям закону про встановлення принципу здійснення господарської діяльності суб’єктами приватного права без застосування печатки. Це роз’яснення викладено в листі ДПСУ від 31.10.2012 р. № 4519/0/61-12/17-1216.
Здавалося б, після анулювання ПДВ-реєстрації у підприємця зникає необхідність використання печатки, однак це не зовсім так. Річ у тім, що, використовуючи на підставі наведених вище законодавчих вимог печатку для засвідчення податкових накладних, фізична особа — підприємець стає зобов’язаною при цьому ставити печатку, зокрема, і на своїй податковій звітності. Такий висновок прямо випливає з п. 48.3 ПКУ, де серед обов’язкових реквізитів податкової декларації названо в тому числі підпис платника податку — фізичної особи, засвідчений печаткою такого платника (за її наявності).
Аналогічні вимоги до використання печатки фізичною особою — підприємцем висуваються, наприклад, при поданні нею звітності з ЄСВ до органів Пенсійного фонду України (див. подробиці в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 9, с. 38), у взаємовідносинах із банківськими установами та в деяких інших випадках.
Так, при відкритті поточного рахунка підприємець має подати до банку картку зі зразками підписів, до якої за наявності у ФОП печатки потрібно внести в тому числі і зразок такої печатки (див. п. 18.18 Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492). Надалі при заповненні банківських документів (зокрема платіжних) такому підприємцю слід проставляти в них свою печатку (див. п. 2.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, а також додаток 8 до неї).
Таким чином, доходимо висновку, що із втратою статусу платника ПДВ фізична особа — підприємець не може із власної ініціативи припинити проставляти печатку в тих випадках, коли вона була зобов’язана її використовувати раніше, оскільки печатка залишається наявною. Варто попередити, що стосовно податкової та пенсійної звітності подібні дії однозначно призведуть до її невизнання такою, а отже, до застосування відповідних фінансових санкцій. Що стосується банківської установи, то вона просто відмовиться приймати у фізичної особи — підприємця платіжні документи, оскільки їх реквізити відрізняються від тих, які було заявлено при відкритті поточного рахунка.
Отже, щоб остаточно позбутися необхідності проставляти печатку де б то не було, доведеться виконати певні дії щодо її знищення. Свого часу послідовність дій у подібних випадках було доволі чітко регламентовано нормами Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням і громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядку видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС від 11.01.99 р. № 17 (далі — Інструкція № 17). Однак її було скасовано ще 21.02.2011 р., а тому на сьогодні суб’єкти господарювання мають право визначати порядок знищення власної печатки на свій розсуд. При цьому для уникнення будь-яких запитань із боку перевіряючих ми б рекомендували задокументувати цей процес, підтвердивши таке знищення відповідним актом.
Не виключаємо, що деяких читачів може збентежити повна свобода дій при вирішенні цього питання, особливо з урахуванням приписів ст. 357 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III, що передбачає кримінальну відповідальність, у тому числі за умисне знищення печатки. Можемо їх відразу заспокоїти: у цьому випадку підстав для притягнення підприємця до кримінальної відповідальності немає.
По-перше, у частині знищення власної печатки така відповідальність була актуальною до скасування Інструкції № 17, коли знищувати печатку могли виключно органи МВС, а отже, здійснювати будь-які дії самостійно було заборонено. По-друге, навіть тоді кримінальна відповідальність могла мати місце тільки при знищенні печатки підприємств, установ чи організацій, а тому на підприємців вона взагалі не поширювалася.
На завершення зауважимо, що власне знищення печатки не дозволяє вважати питання щодо її невикористання вирішеним доти, доки всі зацікавлені особи не будуть повідомлені про це. Водночас процедуру такого повідомлення податкових органів, органів Пенсійного фонду України, банківських установ та інших осіб у чинному законодавстві не прописано. Більше того, відсутня і пряма вимога про необхідність здійснення зазначеного повідомлення. Унаслідок цього, а також керуючись принципом правомірності рішень платника податків, заявленим у п.п. 4.1.4 ПКУ, у відносинах з податковими органами, наприклад, фізична особа — підприємець може й нічого не робити. Однак навряд чи податківці сприймуть це адекватно, тому, на наш погляд, не зашкодить у довільній формі повідомити їх, а також інші держоргани про самостійне знищення печатки.
Надалі, якщо підприємець знову зареєструється платником ПДВ, то для засвідчення податкових накладних йому доведеться виготовити печатку наново. Якщо ж печатка не знищувалася (а отже, продовжувала використовуватися в усіх передбачених законодавством випадках), то для засвідчення податкових накладних можна буде застосовувати цю саму печатку, звісно, за умови, що вона не містить відомостей про попередній індивідуальний податковий номер платника ПДВ*. Інакше печатку доведеться замінити.
Олена Іванова, сертифікований аудитор
* На те, що на печатці допускається розміщення подібних відомостей, свого часу вказували й податківці (див. Єдину базу податкових знань, розділ 130.21).