29.04.2013
Лист від 25.12.2012 р. № 12391/0/71-12/15-3417-16
Державна податкова служба України розглянула лист <…> щодо окремих питань виплати переробними підприємствами компенсацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі та повідомляє.
Відповідно до пункту 6 підрозділу 2 розділу XX Кодексу переробне підприємство позитивну різницю між сумою податкових зобов’язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у 2012 році — до спеціального фонду Державного бюджету України — у розмірі 30 відсотків, а на спеціальний рахунок — у розмірі 70 відсотків.
Сума податку на додану вартість, перерахована на спеціальний рахунок в органі державної казначейської служби, використовується переробним підприємством виключно для виплати сільськогосподарським товаровиробникам компенсації за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі (далі — компенсація).
Законом України від 24.05.2012 р. № 4834 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» внесено зміни до Кодексу та розширено коло осіб, при придбанні у яких молока та м’яса в живій вазі переробні підприємства повинні формувати податковий кредит у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції (переробного підприємства), а саме: сільськогосподарські підприємства, визначені розділом V Кодексу, інші юридичні і фізичні особи, у тому числі фізичні особи — підприємці, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу.
Тобто виплата компенсацій переробними підприємствами проводиться не тільки виробникам молока та м’яса — юридичним особам, які відповідають вимогам, визначеним для сільськогосподарського товаровиробника пунктом 209.6 статті 209 розділу V Кодексу, а й іншим юридичним і фізичним особам, у тому числі фізичним особам — підприємцям, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу, у випадку підтвердження ними самостійного вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва.
Щодо переліку документів для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, які підтверджують самостійне вирощування, розведення чи відгодовування продукції тваринництва, то він визначений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 р. № 246 «Про затвердження Порядку використання сум податку на додану вартість, сплачених переробними підприємствами до спеціального фонду державного бюджету».
Заступник Голови А. Ігнатов
коментар редакції
Компенсації тваринництву:
ДПСУ наголошує на підтвердженні
самостійності вирощування продукції
Листом, що коментується, ДПСУ роз’яснює, вірніше сказати, зробила спробу надати роз’яснення щодо переліку документів, що підтверджують самостійне вирощування, розведення чи відгодовування продукції тваринництва в контексті виплати переробними підприємствами компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі. Позиція податківців зрозуміла, і вона зазначена нами у назві коментаря, проте спроба виявилась, на наш погляд, невдалою, і ось чому.
Спочатку ДПСУ справедливо відзначає, що:
— сума спецрежимного ПДВ переробного підприємства підлягає розподілу та сплаті за двома напрямками;
— частина має бути перерахована до спецфонду держбюджета, а частина — на спецрахунок переробного підприємства з подальшим використанням цих коштів виключно для виплати сільгосптоваровиробникам компенсації за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі (далі — компенсація). До речі, якщо у 2012 році таке співвідношення було як 30 та 70 відсотків відповідно, то уже в поточному 2013 році — 40 та 60 відсотків відповідно;
— після внесення Законом № 4834 змін, чинною редакцією ПКУ передбачено, що коло отримувачів компенсації включає сільгосппідприємства, інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб — підприємців, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розд. V ПКУ.
Проте не можна погодитись з висновками, що далі робить ДПСУ стосовно підтвердження самостійності вирощування. У цьому питанні, як бачимо, ДПСУ відсилає до Порядку № 246, що вельми некоректно, оскільки не відповідає дійсності.
По-перше, Порядок № 246 жодного відношення до компенсаційних виплат не має. Нагадаємо, що у його преамбулі прописано таке: «цей Порядок визначає механізм використання сум ПДВ, сплачених переробними підприємствами до спецфонду держбюджету за бюджетною програмою «Державна підтримка галузі тваринництва» (далі — бюджетні кошти)». Отже, Кабміном встановлено Порядок № 246, як того і вимагали норми абзацу шостого п.п. 6 п. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ: порядок використання сплачених переробними підприємствами сум ПДВ до спеціального фонду держбюджету.
Водночас нагадаємо і те, що згідно з п. 2 Порядку № 246 бюджетні кошти спрямовуються на держпідтримку галузі тваринництва шляхом здійснення виплати:
1) спецбюджетної дотації фізичним особам за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби (ВРХ);
2) часткового відшкодування:
— вартості закуплених племінних телиць, нетелей та корів молочного, м’ясного і комбінованого напряму продуктивності;
— відсоткової ставки за кредитами, залученими на будівництво і реконструкцію тваринницьких та птахівничих ферм і комплексів, придбання технологічного обладнання та механізмів, закупівлю тварин і птиці;
— вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів та підприємств з виробництва комбікормів, а також придбаного обладнання та механізмів вітчизняного виробництва для тваринництва і птахівництва;
— витрат на закупівлю установки індивідуального доїння;
3) бюджетної дотації фізичним особам, фізичним особам — членам виробничих або обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, а також фермерським господарствам за вирощені та продані на забій і переробку суб’єктам господарювання, які мають власні (орендовані) потужності для забою тварин, молодняк ВРХ та свині (крім свиноматок і кнурів) (далі — дотація за продану на забій худобу);
4) спецбюджетної дотації за поголів’я корів м’ясного напряму продуктивності.
По-друге, у формулюванні Порядку № 246 відсутнє навіть слово «молоко», не кажучи вже про відсутність регламентації підтвердження самостійності його виробництва. Це що стосується компенсації за молоко.
По-третє, щодо другого виду компенсації — за м’ясо в живій вазі, то і в цьому разі не може бути звернення до наведених вище норм п.п. 3 п. 2 Порядку № 246 (на перший погляд, подібних), якими врегульовано виплати дотації за продану на забій худобу. Адже це два різних напрями держпідтримки аграріїв, що відрізняються як джерелами виплати, так і сферою розповсюдження щодо видів тварин та категорій сільгосптоваровиробників.
До речі, у статті «Підводні камені у порядку виплати компенсації за молоко» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 35, с. 20) ми уже говорили, що компенсації та дотації — поняття, споріднені за ПДВ-спецрежимною природою виникнення, але різні за порядками визначення суми та її виплати.
По правді кажучи, на сьогодні питання документального підтвердження самостійності виробництва законодавчо не врегульовано. Як бачимо, у нормах підрозд. 2 розд. XX ПКУ відсутня вимога щодо надання сільгосптоваровиробниками будь-яких підтверджуючих документів, не кажучи вже про їх перелік. Проте, з розумінням того, що компенсаційні виплати переробними підприємствами за поставлене молоко і м’ясо в живій вазі можливі лише за умови власного виробництва, на підтвердження статусу цих видів продукції сільгосптоваровиробниками, як правило, надаються документи в довільному порядку та формі.
Анатолій Бобро