22.08.2013
Наш завод за договором з вищим навчальним закладом оплачує навчання одного співробітника за фахом «Бухгалтерський облік» а іншого — за фахом «Правознавство». Чи можна такі витрати віднести на витрати в податковому обліку?
(м. Мелітополь)
Віднести вартість навчання до податкових витрат у такому разі можна при дотриманні умов з абзацу другого п.п. 140.1.3 ПКУ. Як передбачено цим підпунктом, витрати на навчання у вітчизняних або зарубіжних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи в трудових відносинах з платником податків) ураховуються при визначенні об’єкта оподаткування, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов’язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, за умови, що з такими фізособами укладено письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника податків після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і здобуття спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років.
Тобто в цьому випадку підприємству необхідно укласти письмовий договір (контракт) з особою, яка навчається, яким має бути передбачено зобов’язання такої особи відпрацювати на такому підприємстві не менше трьох років після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і здобуття спеціальності (кваліфікації).
При цьому навчання можливе не лише у вітчизняних навчальних закладах, але і в зарубіжних, якщо наявність фахівця з відповідним сертифікатом необхідна для ведення господарської діяльності підприємства.
Для підтвердження необхідності отримання працівником відповідної професійної підготовки доцільно керуватися Довідником № 336, а також постановою КМУ від 13.12.2006 р. № 1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра», на підставі яких можна визначити, який саме освітній рівень професійної підготовки (бакалавр, спеціаліст, магістр) і напрям навчання необхідні для діючого або потенційного працівника в інтересах і за рахунок підприємства. На правомірність такого підходу з метою обґрунтування необхідності здобуття працівниками за рахунок підприємства відповідної вищої або середньої спеціальної освіти вказувала ДПСУ в листі від 18.01.2012 р. № 731/5/14-1516 // Податки та бухгалтерський облік, 2012, № 43, с. 12.
Звернемося до Довідника № 336, у Розділі 1 якого зазначено кваліфікаційні вимоги до таких професій, як бухгалтер (з дипломом спеціаліста), головний бухгалтер, юрисконсульт, начальник юридичного відділу. Як зазначено в кваліфікаційних вимогах до цих професій — у всіх випадках для роботи на подібних посадах необхідною є повна вища освіта відповідного напряму (диплом спеціаліста або магістра).
Так само для віднесення подібних витрат до складу податкових витрат непорушною є умова зв’язку професії, з якої навчається працівник, з господарською діяльністю підприємства, хоча, на наш погляд, необхідність таких фахівців, як бухгалтер і юрист, у діяльності практично будь-якого суб’єкта господарювання незалежно від виду здійснюваної діяльності не викликає сумнівів.
Отже, якщо за рахунок підприємства навчатиметься працівник (або потенційний працівник) такого підприємства професії бухгалтер (бухгалтер з дипломом спеціаліста, бухгалтер I і II категорій, провідний бухгалтер), або професії юрист (юрисконсульт, юрисконсульт I і II категорій, провідний юрисконсульт), то за умови укладення з ним договору (із зобов’язанням після навчання відпрацювати на підприємстві не менше трьох років) витрати підприємства на навчання відображаються в податковому обліку згідно з абзацом другим п.п. 140.1.3 ПКУ і відносяться до інших витрат з відображенням у рядку 06.4.39 Додатка ІВ декларації з податку на прибуток. Утім, для тих підприємств, що обліковують витрати за напрямами і в бухгалтерському обліку відображають їх на рахунку 92, допустимим буде витрати на навчання цих співробітників відображати в рядку 06.1 декларації з податку на прибуток.
Звертаємо увагу читачів ще на такий факт: при перевірках податківці можуть спробувати не визнати податкові витрати за витратами на навчання зазначених спеціальностей, мотивуючи це тим, що вони нібито не пов’язані з профілем основної діяльності платника податків (наприклад, коли юриста навчає за свій рахунок неюридична компанія). Нагадуємо, що зв’язок з профілем основної діяльності як умову для відображення податкових витрат у п.п. 140.1.3 ПКУ передбачено виключно абз. 3 зазначеного підпункту і стосується лише витрат на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податків або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих і професійно-технічних навчальних закладах. У всіх інших випадках п.п. 140.1.3 ПКУ встановлює інші вимоги (див. вище), виконавши які, підприємство може сміливо відносити витрати на навчання до податкових витрат.
Олександр Олішевко, економіст-аналітик