26.08.2013
Підприємство зберігає на чужому складі (відповідальне зберігання) придбану сировину, що накопичується там протягом певного часу, після чого перевозиться в інше місце для переробки. При цьому частина такої сировини періодично продається як товар. Як правильно в такому разі відобразити в бухгалтерському та податковому обліку витрати на зберігання сировини?
(м. Маріуполь)
Згідно з п. 9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246 (далі — П(С)БО 9), первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, що складається з таких фактичних витрат:
— суми плати постачальникові, за вирахуванням непрямих податків;
— суми ввізного мита;
— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
— транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання);
— інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів).
Як бачимо, витрати на зберігання прямо не зазначено в переліку витрат, що формують первісну вартість запасів.
Очевидно, що послуги з відповідального зберігання не належать до транспортно-заготівельних витрат і не пов’язані з придбанням сировини або, тим більше, з доведенням її до стану, придатного для використання в запланованих цілях. Бо ж сировина вже придбана, є власністю суб’єкта господарювання і готова використовуватися в призначених цілях (виробництво продукції або продаж). Підприємство сплачує лише послуги із забезпечення її збереження, тоді як за цими запасами первісну вартість уже сформовано відповідно до п. 9 П(С)БО 9.
Отже, ураховувати витрати на зберігання сировини на складі зберігача у складі собівартості такої сировини по дебету рахунку 20 «Виробничі запаси» немає підстав.
Відображення в бухобліку поклажодавця витрат на послуги зі зберігання залежатиме від виду запасів, що зберігаються. Якщо зберігаються товари або готова продукція, витрати відображають на рахунку 93 «Витрати на збут», а якщо зберігаються виробничі запаси — на рахунку 92 «Адміністративні витрати». Вважати витрати на зберігання виробничих запасів загальновиробничими (з відображенням на рахунку 91), а не загальногосподарськими (для обліку яких призначено рахунок 92), методологічно неправильно, оскільки зазначені витрати не пов’язані з виготовленням тієї продукції, що виробляється зараз.
Щодо податкового обліку, то витрати на зберігання запасів відображаються в ньому аналогічно, тобто як адмінвитрати на підставі п.п. « ж» п.п. 138.10.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) або як витрати на збут відповідно до п.п. «з» п.п. 138.10.3 ПКУ. І перші, і другі належать до інших витрат, отже, зменшують об’єкт оподаткування в тому звітному періоді, в якому їх було здійснено, згідно з правилами бухобліку (п. 138.5 ПКУ).
Олександр Олішевко, економіст-аналітик