23.12.2013
| майно забираємо, ПДФО залишаємо |
Наказ Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 р. № 702
(витяг)
Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення однакового підходу до практичного застосування норм податкового законодавства НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування майна, яке переходить у власність банку за рішенням суду при зверненні стягнення фінансовою установою на майно майнового поручителя за невиконання зобов’язань боржника за кредитним договором (додається).
<…>
Міністр О. Клименко
Затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 р. № 702
Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування майна, яке переходить у власність банку за рішенням суду при зверненні стягнення фінансовою установою на майно майнового поручителя за невиконання зобов’язань боржника за кредитним договором
В Узагальнюючій податковій консультації вживаються такі скорочення:
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями — Податковий кодекс;
Цивільний кодекс України від 16 грудня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями — Цивільний кодекс.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ст. 583 Цивільного кодексу).
Статтею 590 Цивільного кодексу передбачено звернення стягнення на предмет застави. Так, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, відповідно до п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 якого не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики).
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу об’єктом оподаткування платника податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця, у тому числі частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Податкового кодексу (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу).
Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні та податковий агент (п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу).
Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна визначено ст. 172 Податкового кодексу.
Згідно із п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Податкового кодексу (п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу).
Відповідно до п. 172.8 ст. 172 Податкового кодексу для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
Згідно із п.п. «б» п. 172.5 ст. 172 Податкового кодексу сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов’язана відобразити дохід від такого відчуження у річній податковій декларації.
Отже, якщо кредитний договір укладений між банком і юридичною особою — платником податку, а не з фізичною особою (майновим поручителем), на майно якої відбулося звернення стягнення у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань, положення п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу не можуть бути застосовані.
Якщо за рішенням суду в рахунок погашення заборгованості за таким кредитом звернуто стягнення на нерухоме майно фізичної особи (майнового поручителя) шляхом визнання на таке майно за банком права власності, слід вважати, що за рішенням суду фізична особа відчужила (продала) власне майно. До доходу від такого відчуження мають бути застосовані норми ст. 172 Податкового кодексу. При цьому фізична особа (відчужувач) повинна відобразити такий дохід у річній податковій декларації та самостійно визначити та сплатити суму податку на доходи фізичних осіб.
Разом з тим, банк у разі оприбуткування на баланс нерухомого майна має відобразити у податковому розрахунку форми 1 ДФ за ознакою «104» дохід від відчуження фізичною особою майна за рішенням суду.
Директор Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб В. Бусарєв
| коментар редакції |
Якщо фізособа — поручитель за кредитним договором: можливі наслідки
При невиконанні боржником-юрособою зобов’язань за кредитним договором може відбуватися звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, у тому числі шляхом визнання права власності на нерухомість за банком. А для цілей оподаткування будь-який перехід такого права вважається продажем (п. 172.8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, далі — ПКУ). Тому незважаючи на те що фактично фізособа не отримує дохід, у неї виникає об’єкт оподаткування.
Причому застосувати «пільгову» норму — п.п. 165.1.16 ПКУ — тут не вийде. Причина — кредитний договір укладено між банком та юридичною особою, яка не виконала свої зобов’язання за таким договором. А згідно з п.п. 165.1.16 ПКУ звільняються від оподаткування доходи, отримані в результаті реалізації майна платника податку (фізособи) при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту. Тобто в наведеній нормі ПКУ йдеться про випадки, коли кредитний договір укладено між банком та фізичною особою. І тільки якщо задоволення своїх вимог банк отримує за рахунок майна фізособи-боржника, а не його майнового поручителя.
У випадку ж, що розглядається, «уявний» дохід фізособи-поручителя оподатковується за правилами, установленими ст. 172 ПКУ. Детально про це читайте у статті «Продаж об’єкта нерухомого майна фізособою та ПДФО» // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 43, с. 28. Дохід від відчуження майна фізособа відображає в річній податковій декларації, яку потрібно подати до 1 травня року, наступного за звітним (абз. «б» п. 172.5 ПКУ). Суму податку на доходи фізособа сплачує самостійно до ДПІ за своїм місцем проживання до 1 серпня року, наступного за звітним.
Є ще один важливий момент. До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов’язанні, у тому числі й ті, які забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV).
Тобто юридична особа повертатиме борг вже не банку, а фізособі. Щодо цього етапу Міндоходів промовчало. На наш погляд, для цілей розділу IV ПКУ повернення боргу в цій ситуації не можна розглядати як отримання доходу. В іншому разі це призведе до подвійного оподаткування. Але не виключено, що міндоходівці наполягатимуть на оподаткуванні такої суми.
Катерина Скрипкіна