04.03.2013
Чи можуть платники єдиного податку відповідно до ПКУ використовувати в розрахунках бартерні операції?
(м. Одеса)
Як відомо, відповідно до п. 291.4 ПКУ існує шість груп єдиноподатників:
1) для фізичних осіб — підприємців на єдиному податку — групи 1 — 3 і 5;
2) для юридичних осіб на єдиному податку — групи 4 і 6.
Разом із класифікацією єдиноподатників за групами характерним нововведенням ПКУ стало розширення заборони на можливість для платників єдиного податку використовувати негрошові способи здійснення розрахунків.
Нагадаємо: чинний раніше Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (далі — Указ № 727) забороняв негрошові розрахунки тільки юрособам-єдиноподатникам (ст. 1), а фізособи-єдиноподатники за умовчанням «випадали» з цієї заборони*..
* Слід зауважити: незважаючи на чітку норму Указу № 727, у постанові Верховного Суду України від 07.04.2009 р. № 09/67 фактично визнається, що вексельні розрахунки за відвантажені товари (роботи, послуги) фізособи-єдиноподатники використовувати не можуть, а це вказувало на недопустимість застосування ними також будь-яких інших негрошових розрахунків.
Згідно з п. 291.6 ПКУ всі єдиноподатники (як юрособи, так і фізособи-підприємці) повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (надані послуги, виконані роботи) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Відповідно до п.п. 14.1.10 ПКУ бартерна (товарообмінна) операція — це господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в межах одного договору.
Таким чином, бартерні операції заборонені всім платникам єдиного податку, незалежно від того, до якої групи вони належать згідно з п. 291.4 ПКУ. При цьому негрошовими розрахунками для єдиноподатників вважається не лише «прямий» бартер, а також і взаємозалік (ЄБПЗ, розд. 240.12), розрахунок векселями (ЄБПЗ, розд. 230.12) та розрахунки із застосуванням електронних грошей (Web Money) (ЄБПЗ, розд. 230.04).
Порушення цієї заборони спричинює відповідальність у вигляді позбавлення можливості перебувати на спрощеній системі з першого числа звітного періоду, наступного за періодом, в якому було допущено порушення заборони. Так, згідно з п.п. 7 п. 299.15 і п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ при застосуванні платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж указаний у п. 291.6 ПКУ, свідоцтво платника анулюється органом державної податкової служби в останній день податкового (звітного) періоду, в якому допущено такий спосіб розрахунків, а платник з першого числа наступного (податкового) звітного періоду зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.
Крім того, п.п. 296.5.5 ПКУ передбачає, що в разі застосування іншого способу розрахунків, ніж наведений у п. 291.6, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій: рядок 04 розд. II, рядок 09 розд. III, рядок 14 розд. IV, рядок 19 розд. V декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця відповідно для єдиноподатників 1, 2, 3 і 5 груп; рядок 5 розд. II декларації платника єдиного податку — юридичної особи для єдиноподатників групи 4 і рядок 20 розд. III цієї декларації для єдиноподатників групи 6.
Обкладення єдиним податком цих доходів згідно з ПКУ здійснюється за ставкою 15 % від суми доходу, отриманого при використанні негрошових способів розрахунку для єдиноподатників груп 1, 2, 3 і 5 (п.п. 3 п. 293.4 ПКУ) і в подвійному розмірі ставок (6 або 10 % для єдиноподатників — платників ПДВ і 10 або 14 % для тих єдиноподатників, які платниками ПДВ не є), якщо йдеться про єдиноподатників відповідно груп 4 і 6 (п.п. 2 п. 293.5 ПКУ).
Максим Нестеренко, економіст-аналітик