18.03.2013
Лист від 31.12.2012 р. № 8239/0/61-12/15-3115
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування податком на додану вартість мотиваційних платежів за досягнення встановлених показників у рамках роботи з товаровиробниками та повідомляє.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) — послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
Таким чином, одним з методів просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб’ютори)).
Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.
Враховуючи зазначене, мотиваційні виплати є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Заступник Голови А. Ігнатов
коментар редакції
Мотиваційні премії (бонуси) — «так» витратам у постачальника
та податковим зобов’язанням у дистриб’ютора
У листі, що коментується, податківці фактично ще раз підтвердили свою позицію, раніше висловлену в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженій наказом ДПСУ від 15.02.2012 р. № 123 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 22, с. 3). Згідно з цією позицією, мотиваційну премію (бонус) було визначено як маркетингову послугу (п.п. 14.1.108 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, далі — ПКУ), надану постачальнику дистриб’ютором. Справедливість такого підходу буде зрозуміла, якщо взяти до уваги, що дистриб’ютором учинюються дії з просування товару на певному ринку, які приносять відчутну вигоду не лише йому самому як власнику і продавцю товару, що розповсюджується, а й не в останню чергу постачальнику (виробнику) товару.
Виходячи із зазначеного підходу, у «прибутковому» обліку мотиваційні премії набули права на відображення у складі «податкових» витрат постачальника, як витрати на збут (п.п. «в» п.п. 138.10.3 ПКУ). Відповідно, у ПДВ-обліку вказані премії прирівняно до плати за надані послуги відповідно до загальних правил п.п. «б» п. 185.1 ПКУ, а отже, такі бонуси у дистриб’ютора є об’єктом обкладення ПДВ.
Саме такого висновку ми доходили у спеціальній статті, присвяченій мотиваційним виплатам (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 60, с. 42). Водночас ми вказували, що застосування описаного вище підходу до бонусів можливе не завжди, а тільки тоді, коли бонус оформляється як плата за послугу. Якщо ж бонус оформляється як знижка, податковий облік операцій з надання бонусів здійснюватиметься із застосуванням правил коригування у постачальника (який раніше реалізував товар дистриб’ютору) доходів та витрат (відповідно до п. 140.2 ПКУ) і податкових зобов’язань з ПДВ (п. 192.1 ПКУ).
Максим Нестеренко