16.05.2013
Підприємством на початку 2012 року в цілях поповнення оборотних коштів було взято валютний кредит в українському банку. Протягом року банк припинив діяльність і кредит довелося погасити достроково. Щоб розрахуватися з банком, довелося взяти ще один кредит в іншій фінустанові (рефінансували перший кредит).
Працівники місцевої ДПІ стверджують, що проценти за користування цим другим кредитом ми не зможемо віднести до складу податкових витрат. Чи це так?
(м. Львів)
Питання правомірності віднесення до податкових витрат процентів за кредитами докладно розглядалися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 18; 2012, № 53, с. 27.
У листі ДПСУ від 09.07.2012 р. № 12370/6/15-0116 зазначається: згідно з п.п. 138.10.5 ПКУ до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, уключаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами і позиками та інші витрати, пов’язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, уключених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Особливості визначення складу витрат платника податків у разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями визначено п. 141.1 ПКУ.
До складу витрат уключаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, уключених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податків.
Нормами ПКУ передбачено обмеження щодо обліку у складі витрат нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями, у тому числі за отриманими кредитами, позиками, у разі отримання їх:
або від нерезидентів, які мають офшорний статус;
або платником податків, 50 % і більше статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебувають у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), при нарахуванні процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями на користь таких нерезидентів та пов’язаних із ними осіб (п. 141.2 ст. 141 ПКУ);
або за наявності кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
або якщо нарахування процентів не пов’язано з господарською діяльністю платника податків.
Рефінансуванням кредиту є повне або часткове погашення кредиту за рахунок отримання нових кредитів. За своєю суттю, кредит для рефінансування нічим не відрізняється від первісно взятого кредиту. Обидва вони отримані підприємством у цілях ведення господарської діяльності.
Таким чином, не підлягає сумніву право підприємства включати суми процентів за обома кредитами до складу податкових витрат звітного періоду.
Олександр Олішевко, економіст-аналітик