16.05.2013
Сільгосппідприємство — суб’єкт спецрежиму оподаткування ПДВ для цілей сільгоспвиробництва придбаває різні виробничі фактори (товарно-матеріальні цінності та послуги). З буквального трактування норм п. 209.2 ПКУ не однозначно зрозуміло: чи можна коштами зі спецрахунку сплачувати одним платіжним дорученням повну вартість таких виробничих факторів? Чи спочатку слід сплатити лише суму ПДВ, а вже потім, так би мовити, за залишковим принципом, можна буде сплатити власне вартість товарів/послуг та/або основних фондів?
(м. Львів )
Насамперед нагадаємо, що говорять норми п. 209.2 ПКУ. Згідно із спецрежимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільгосппідприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільгосппідприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей .
Зазначені суми ПДВ акумулюються сільгосппідприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
На наш погляд, у цьому питанні ніякої черговості сплати не має бути. Адже сума ПДВ, яка акумулюється на спецрахунку, власне і є тим залишком коштів, тобто різницею між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, визначеною за спецдекларацією з ПДВ. Звісно, що це позитивна різниця суми ПДВ попередніх звітних періодів, яка використовується у поточному чи у майбутніх періодах. Таким чином доходимо висновку, що за виробничі фактори сільгосппідприємство має право сплачувати зі спецрахунку зразу всю вартість, тобто, повну, разом з ПДВ.
Анатолій Бобро, економіст-аналітик