05.09.2013
Із попередньої статті сьогоднішнього номера наші читачі дізналися, що використана упаковка обкладається екоподатком лише в тих підприємств, які здійснюють її остаточне захоронення. У цій статті ми розглянемо порядок утилізації використаної упаковки, а заразом — і черговий виток епопеї з уведенням так званого «тарозбору».
Максим БОГОЛЮБЕНКО, економіст-аналітик
Загальні вимоги щодо утилізації тари
Утилізація використаних пакувальних матеріалів — одне з найважливіших правил поводження з відходами. Згідно з п.п. «б» ст. 17 Закону про відходи суб’єкти господарювання у сфері поводження з відходами зобов’язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів самостійно або шляхом укладення договорів зі спеціалізованими підприємствами. Звертаємо увагу: згідно з роз’ясненнями Держкомпідприємництва цей обов’язок покладено на суб’єкта господарювання, продукція якого знаходиться в упаковці, тобто на власника продукції або товару (див. лист від 07.11.2005 р. № 9741). Проте, на нашу думку, зазначені вимоги певною мірою стосуються також тих суб’єктів господарювання, які мають право власності на упаковку після використання продукції, що знаходиться в ній.
Візьміть до відома: за порушення цієї вимоги передбачено різні форми відповідальності, у тому числі адміністративну та цивільну (ст. 42 Закону про відходи). Проте недотримання зазначеного порядку збору та утилізації упаковки не може розглядатися як «розміщення відходів» у розумінні ПКУ* і бути підставою для виникнення зобов’язань зі сплати екоподатку.
* Згідно зі ст. 1 Закону про відходи розміщення відходів — це зберігання і захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах. Ми вже звертали увагу на відмінність цього визначення від визначення, наданого п.п. 14.1.223 ПКУ, і наполягаємо, що в цілях оподаткування має використовуватися виключно «кодексне» визначення (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, №55, с. 29).
Утилізація використаної упаковки — це одне з основних правил поводження з відходами
Порядок №224 встановлює певні вимоги до підприємств, які використовують упаковку, а також для підприємств, у процесі діяльності яких утворюється використана упаковка. Розглянемо зазначені вимоги у вигляді таблиці.
| Підприємства, установи та організації, які використовують тару (упаковку) для пакування та транспортування продукції, імпортери продукції в тарі (упаковці) | Підприємства, установи та організації, у процесі діяльності яких утворюється використана тара (упаковка) |
| — ведуть поточний облік за обсягами використання тари (упаковки) для пакування та транспортування продукції та обсягів приймання й утилізації використаної тари (упаковки); — надають інформацію спеціально уповноваженим органам щодо обсягів використання тари (упаковки) для пакування та транспортування продукції та обсягів приймання та утилізації використаної тари (упаковки); — здійснюють заходи зі збільшення обсягів застосування зворотної тари (упаковки) | — забезпечують роздільне збирання, сортування цієї тари (упаковки) за видами, у тому числі шляхом установлення спеціальних контейнерів з написами «Картон, папір», «Метали», «Полімерні матеріали», «Скло», «Комбіновані матеріали», «Текстиль» тощо; — не допускають знищення та псування використаної тари (упаковки); ведуть первинний поточний облік обсягів утворення та постачання використаної тари (упаковки) за видами; — надають інформацію спеціально уповноваженим органам щодо обсягів утворення та постачання використаної тари (упаковки). |
Як видно з таблиці, «утилізаційні» вимоги стосуються не лише тих суб’єктів господарювання, які «вводять» упаковку в господарський обіг, але й тих, у кого вона утворюється після використання упакованої продукції. Як і будь-який інший об’єкт обліку, упаковка підлягає обліку, а через свою специфічність вимагає також окремої статистичної звітності. Саме про це зараз і йтиметься.
Облік і звітність у сфері утилізації упаковки
Первинний облік відходів і пакувальних матеріалів та тари ведеться з використанням спеціальної форми №1-ВТ (затверджена наказом Мінприроди від 07.07.2008 р. №342 разом з інструкцією щодо заповнення). За підсумками року на підставі зазначеної форми, а також фактичних показників інших видів звітності, паспортів відходів і прибутково-видаткових документів складається Звіт за формою № 1-відходи (річна) «Поводження з відходами» (затверджена наказом Держслужби статистики від 17.07.2012 р. №302, інструкцію щодо заповнення форми наведено в роз’ясненні Держслужби статистики від 12.12.2012 р. №18/1-12/37).
Нарешті, якщо для відходів не знайдено належної технології утилізації, то вони, відповідно до постанови КМУ від 01.11.99 р. № 2034 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» потребують обліку та паспортизації. При паспортизації і визначається клас небезпеки й інші властивості типу відходів, необхідні для пошуку прийнятної утилізації (див. п. 7 листа Міністерства промислової політики України від 27.05.2008 р. № 15/2-3-319).
Наостанок зупинимося на знову порушеній на початку поточного року проблемі із впровадженням так званого тарозбору. Спробуємо розібратися, у якому стані перебуває ця проблема на сьогодні.
Утилізація упаковки вимагає її первинного обліку за формою №1-ВТ і подання статистичної звітності за формою №1-відходи
«Тарозбір»: без права вибору
Почнемо з того, що згідно з п.п. «п» ст. 17 Закону про відходи імпортери при укладенні договорів на постачання до України товарів повинні передбачати утилізацію або вивезення з України використаних пакувальних матеріалів. Ще в 2009 році спільним наказом Мінекономіки, Мінприроди і ДМСУ було прийнято Порядок № 789/414/709. Згідно з п. 2.5 цього Порядку фактично заборонено переміщення через митний кордон України імпортних товарів у тарі та пакувальних матеріалах без пред’явлення договору на збір та утилізацію пакувальних матеріалів з Державним підприємством «Укрекоресурси»*, або без наявності документів, що підтверджують можливість самостійного їх приймання та утилізації.
* Зверніть увагу: постановою КМУ від 22.11.2010 р. попередню назву вказаного підприємства – Державна компанія «Укрекокомресурси» змінено на Державне підприємство «Укрекоресурси».
Разом із тим ми вже давно звертали увагу, що вимоги Закону про відходи належать до сфери контролю за поводженням з відходами і не можуть встановлювати додаткові митні бар’єри для ввезення товарів в упаковці до України. Через це ми позначили Порядок № 789/414/709 як такий, що суперечить нормам законодавства (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 68, с. 6).
Цікаво, що ще рік тому ВАСУ задовольнив касаційну скаргу Мінекономіки, Мінприроди і ДП «Укрекоресурси» щодо судового розгляду, що триває ще з 2009 року (див. ухвалу ВАСУ від 05.07.2012 р. у справах №№ К/9991/96351/11, К/9991/5388/12, К/9991/1691/12). У зазначеній ухвалі ВАСУ наголосив, що імпортери не зобов’язані укладати договір саме з ДП «Укрекоресурси», пославшись при цьому на п. 4 Порядку № 224, яким передбачено можливість укладення договорів на утилізацію з іншими спецпідприємствами. Проте на той факт, що п. 2.5 Порядку № 789/414/709 такої можливості не передбачає, ВАСУ чомусь не звертав уваги, хоча й визнав, що Порядком № 789/414/709 передбачено лише два варіанти утилізації упаковки — або самостійно, або через укладення договору з ДП «Укрекоресурси».
Далі ще цікавіше: на початку поточного року з’явилося повідомлення про скасування Порядку № 789/414/709 (див. лист ДМСУ від 18.01.2013 р. № 11.1/1.2-12/540-ЕП), проте незабаром це скасування визнав незаконним суд, ураховуючи подану вище позицію ВАСУ (див. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2013 р. у справі № 2а-16345/12/2670). Через деякий час Мін’юст та Українська пакувально-екологічна коаліція (УПЕК) подали апеляційну скаргу, проте суд апеляційної інстанції залишив без змін попереднє рішення (див. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р. у справі №2а-16345/12/2670). Сумно, але про подальший розвиток ситуації із судовим розглядом поки що мало відомо, адже на момент підготовки номера про вирішення справи № 2а-16345/12/2670 у касаційній інстанції Єдиний державний реєстр судових рішень не повідомляє. Відомо тільки, що Мін’юст і УПЕК уже подали касаційну скаргу, і ВАСУ відкрив касаційне провадження у справі (див. ухвалу ВАСУ від 23.04.2013 р. у справі №К/800/21697/13).
Можна лише припустити, що ДП «Укрекоресурси» (що подала позов з вимогою відновлення в силі Порядку № 789/414/709) і далі захищатиме документ, що надає їй право фактично справляти з імпортерів певний «тарозбір». На сьогодні в нашому розпорядженні є лише лист ДМСУ від 29.03.2013 р. № 12/1-12.2/1259-ЕП, що повідомляє: чинність Порядку № 789/414/709 відновлено. Скоріше за все, контролюючі органи тлумачитимуть спектр можливих для імпортера варіантів дій так само вузько: усі імпортери, не здатні забезпечити утилізацію упаковки самостійно, повинні укладати договір лише з ДП «Укрекоресурси».
Суди відновили чинність Порядку № 789/414/709, одночасно наголосивши, що імпортери не зобов’язані укладати договір на утилізацію лише з ДП «Укрекоресурси»
На підтвердження безальтернативності цієї ситуації для імпортерів нещодавно висловився також Головний держінспектор з охороні природного середовища. У його листі від 08.07.2013 р. № 2/1-8-1231 ідеться, що до сьогодні деякими суб’єктами ЗЕД утилізація тари та пакувальних матеріалів забезпечується на умовах аутсорсингу (передачі певних бізнес-процесів іншим підприємствам). Проте, продовжує інспектор, функції з організації збирання, заготівлі та утилізації використаної тари згідно з вимогами чинного законодавства покладено виключно на ДП «Укрекоресурси».
Отже, на завершення статті, щодо «тарозбору» можна поставити лише три крапки. Сподіваємося, що надалі чиновники все ж усунуть ті протиріччя, на які ми сьогодні звернули увагу.
| висновки | | |
|