При яких операціях платник може розраховувати на податковий кредит? Усі вони перелічені в п. 198.1 ПКУ. Це:
1) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
2) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі їх ввезення на митну територію України;
3) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
4) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Загальне правило
Загальне правило визначення дати відображення податкового кредиту застосовують для всіх постачань товарів/послуг, якщо ПКУ не передбачено інше. Безумовно, далі розглянемо й «виняткові» із загального правила випадки. Та поки що тільки про загальне правило визначення дати податкового кредиту при постачанні товарів/послуг.
Відображати податковий кредит у загальному випадку слід за датою першої події
Тобто події, яка відбулася раніше:
— або за датою списання коштів з банківського рахунка платника податків в оплату товарів/послуг;
— або за датою отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Якщо першою подією є оплата товарів/послуг, то для виникнення права на податковий кредит на дату цієї події платнику податків потрібно мати належним чином оформлену податкову накладну.
Коли ж першою подією є отримання товарів/послуг, то для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту одного лише факту наявності податкової накладної недостатньо. Важливо, щоб платник податку дійсно отримав товари/послуги, що власне і має підтверджуватися податковою накладною. Тобто з метою формування податкового кредиту в такому разі визначальним є саме отримання товарів/послуг. А податкова накладна є документом, що посвідчує право платника податку — покупця/замовника на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
Майте на увазі! З 01.01.2015 р. п. 198.2 ПКУ вже не вимагатиме фактичної наявності податкової накладної для ситуації, коли першою подією є отримання товарів/послуг. Проте відобразити податковий кредит у будь-якому разі можна буде лише за умови, що таку «першу» подію супроводжує податкова накладна (!), зареєстрована в ЄРПН (п. 198.6 ПКУ). Детальніше про всі новації, які очікують платників ПДВ, можна дізнатися, зазирнувши до «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 64, с. 9. Тепер повернемося власне до факту отримання товару.
Перша подія — отримання товару. І тут одразу виникає низка запитань. Що вважати фактом отримання товару: відвантаження товару постачальником чи його фактичне оприбутковування? Чи має значення дата передання права власності на товар?
Незважаючи на те, що податковий кредит виникає в разі «придбання» товарів (п. 198.1 ПКУ), проте він однозначно прив’язаний до факту отримання товару! На це також звертають увагу і податківці в листі ДПСУ від 31.12.2012 р. № 8323/0/61-12/15-3115.
Судіть самі: «з метою оподаткування під постачанням товарів розуміється як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача права власності на товар вже відбулася, так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплата товару чи отримання товару покупцем.
Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов’язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжитий в п. 187.1 Кодексу термін «відвантаження товарів» розуміється не як факт виникнення права власності на товар, а як початок процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника».
Аналогічно слід вчиняти й покупцю товару при визначенні дати виникнення податкового кредиту.
Наприклад, у ситуації, коли товар уже відвантажений постачальником (на цю дату постачальник виписав податкову накладну), а доставлений підприємству через декілька днів, відобразити податковий кредит можна буде тільки після фізичного отримання — оприбутковування товару.
Визначення дати виникнення податкового кредиту не залежить від дати переходу права власності на товар, що придбавається
Зазор для податкового кредиту. Дату відображення податкового кредиту може відсунути відсутність податкової накладної. Але у платника є законна можливість розпоряджатися правом включення ПДВ до податкового кредиту в будь-якому періоді, аби з моменту виписки відповідної податкової накладної минуло не більше 365 днів (абзац третій п.п. 198.6 ПКУ).
При цьому не має суттєвого значення, з якої причини періодом відображення було обрано той чи інший період: головне, щоб на руках була податкова накладна і зазначений строк не закінчився.
Касовий метод
За касовим методом повинні визначати дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту платники, які поставляють/надають (п. 187.10 ПКУ):
1) теплову енергію;
2) газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання;
3) послуги з водопостачання, водовідведення або послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла:
— фізичним особам;
— бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку;
— житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним дільницям, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збирання коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості.
Крім того, касовий метод може застосовуватися до операцій із виконання підрядних будівельних робіт (абзац четвертий п. 187.1 ПКУ).
Нагадаємо: касовий метод — це метод податкового обліку, при якому дата виникнення податкових зобов’язань/права на податковий кредит визначається за датою отримання (перерахування) коштів або за датою отримання (надання) інших видів компенсації товарів, послуг (п.п. 14.1.266 ПКУ).
Таким чином, перелічені вище «касовики» формують свій податковий кредит не за першою подією. Для них важливим є «оплатний» момент — дата перерахування коштів або дата надання інших видів компенсації товарів, послуг
Майте на увазі! Зазначені вище платники формують касовим методом податковий кредит за будь-якими товарами/послугами, що придбавалися для використання в операціях, які оподатковуються за касовим методом, а не тільки за товарами/послугами, переліченими в абзаці першому п. 187.10 ПКУ (запитання 26 листа ДПСУ від 25.10.2011 р. № 4261/6/15-3415-04 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 93, с. 37).
Що ж стосується п. 187.7 ПКУ, то він лише визначає особливий порядок виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів або послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, але не охоплюється поняттям «касовий метод». Отже, формування «вхідного» податкового кредиту відбувається по-різному:
— для операцій, зазначених у п. 187.10 ПКУ, та операцій з виконання підрядних будівельних робіт (якщо платник обрав касовий метод) — за касовим методом, тобто на дату перерахування коштів постачальнику за товари/послуги;
— для операцій, зазначених у п. 187.7 ПКУ, — за загальним правилом першої події, установленим п. 198.2 ПКУ: чи то на дату списання коштів в оплату товарів/послуг, чи то на дату отримання товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною (див. лист Міністерства доходів і зборів України від 29.07.2013 р. № 13292/7/99-99-19-04-02-17 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 76, с. 7).
Зазор для податкового кредиту. У платника є законна можливість розпоряджатися правом включення ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної, аби з моменту списання коштів з банківського рахунка минуло не більше 60 днів (абзац третій п.п. 198.6 ПКУ).
Ввезення товарів
При ввезенні товару право на податковий кредит у платника ПДВ виникає на дату сплати податку за податковими зобов’язаннями відповідно до п. 187.8 ПКУ та за наявності підтвердної митної декларації. Тобто такою датою є дата подання митної декларації для митного оформлення. Тому при ввезенні товарів на митну територію України платник податку має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту вже в періоді сплати «імпортного» ПДВ.
До податкового кредиту потрапляє вся сума сплаченого на митниці імпортного ПДВ (див. лист ДПА в м. Києві від 25.02.2011 р. № 3265/10/31-606, лист Міндоходів від 13.11.2013 р. № 15312/6/99-99-19-04-01-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 12, с. 10, консультацію в підкатегорії 101.06 БЗ).
Зверніть увагу! Формувати податковий кредит можна, у тому числі, і на підставі тимчасової митної декларації (див. лист ДПСУ від 29.01.2013 р. № 1387/6/15-3115 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 18, с. 11 та консультацію в підкатегорії 101.10 БЗ).
А як бути, якщо платник податків вимушений був доплатити суму ПДВ митним органам у зв’язку зі збільшенням митної вартості імпортних товарів? Безсумнівно платник ПДВ має повне право включити суму доплаченого ПДВ до податкового кредиту. Зробити це можна в тому звітному періоді, у якому оформлено аркуш коригування митної декларації. Дотримуватися цього правила потрібно й у ситуації, коли доплата була здійснена в попередньому звітному періоді (див. лист Міндоходів від 08.01.2014 р. № 58/6/99-99-19-04-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 16, с. 6).
Послуги від нерезидента з місцем постачання на митній території України
При отриманні оподатковуваних послуг від нерезидента з місцем їх постачання на території України отримувач послуг — платник ПДВ зобов’язаний нарахувати ПДВ за основною ставкою (п. 208.2 ПКУ). Для послуг, наданих нерезидентами, згідно з п. 187.8 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань є дата першої з подій: списання грошових коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг чи оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом.
Якщо послуги, отримані від нерезидента, пов’язані з господарською діяльністю підприємства, платник може відобразити податковий кредит за такими послугами. Ця можливість прямо закріплена п. 198.1 ПКУ. При цьому датою виникнення права на податковий кредит згідно з п. 198.2 ПКУ є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями, які були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Документом, що засвідчує право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов’язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду (див. п. 201.12 ПКУ).
За послугами, отриманими від нерезидента, податковий кредит відображають в наступному звітному періоді після включення до декларації нарахованих податкових зобов’язань
Хочемо попередити! З 01.01.2015 р. податковий кредит платник ПДВ зможе відобразити за датою складання податкової накладної, виписаної при отриманні послуг від нерезидента, за умови, що така податкова накладна зареєстрована в ЄРПН. Тобто на відміну від наразі чинних правил, податкові зобов’язання та податковий кредит можуть бути відображені в одному «загальному» періоді в одній декларації з ПДВ.
Отримання об’єкта за договором фінансової оренди (лізингу)
Операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передання об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю), є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. «а» п. 185.1 ПКУ).
Відображати податковий кредит слід за датою фактичного отримання об’єкта фінансової оренди орендарем
Що стосується лізингових (орендних) платежів, то їх можна розподілити на дві складові:
— відшкодування вартості об’єкта лізингу. Оскільки нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за об’єктом фінансового лізингу здійснюється при його переданні, то частина лізингового платежу, безпосередньо пов’язана з відшкодуванням вартості об’єкта лізингу, додатково не підлягає обкладенню ПДВ, оскільки ПДВ лізингоотримувач перераховує лізингодавцю у складі суми відшкодування вартості об’єкта фінлізингу;
— винагорода за фінансовий лізинг (тобто винагорода орендодавцю за фінансовою орендою (лізингом) за отримане в лізинг майно — проценти, комісія). Згідно з п.п. 196.1.2 ПКУ операції з нарахування та сплати процентів або комісії у складі орендного (лізингового) платежу в межах договору фінансового лізингу не є об’єктом обкладення ПДВ, причому в повному розмірі без будь-яких обмежень.
Майте на увазі! Операції з увезення основних засобів на територію України за договором фінансового лізингу з нерезидентом є об’єктом обкладення ПДВ. При цьому платник ПДВ має право віднести суму ПДВ, сплачену до бюджету під час розмитнення таких основних засобів, до складу податкового кредиту (див. підкатегорію 101.13.02 БЗ). Тобто керуватися тут, мабуть, слід моментом відображення податкового кредиту, встановленим для «ввізного» ПДВ (детальніше про нього див. вище).
Нарахування та сплата процентів або комісії у складі орендних (лізингових) платежів у межах договору фінансового лізингу з нерезидентом не є об’єктом обкладення ПДВ.
Отримання результатів робіт у межах довгострокових договорів (контрактів)
Під довгостроковим договором (контрактом) розуміють будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг із довготривалим (довше ніж один рік) технологічним циклом виробництва, і якщо договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапне їх здавання (п. 187.9 ПКУ).
Датою виникнення податкового кредиту у замовника є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами
Майте на увазі! Згадку про отримання/передання «результатів робіт» насправді потрібно трактувати набагато ширше, вважаючи таким передання того предмета довгострокового договору, для якого він укладався (тобто включаючи, у тому числі, передання/отримання виготовлених товарів та наданих послуг). Тому і документ, який підтверджує їх передання, в кожному з випадків буде свій: для результатів робіт — акт виконаних робіт, для товарів — товарна накладна, для послуг — акт наданих послуг. Про особливості оподаткування довгострокових договорів детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 38, с. 32.
Посередницькі (комісійні) операції
Передання товарів за посередницьким договором вважається постачанням (абзац «е» п.п. 14.1.191 ПКУ). При цьому дата виникнення права на податковий кредит визначається в загальному порядку відповідно до п. 198.2 ПКУ (абзац другий п. 189.4 ПКУ).
На посередницькі (комісійні) операції поширюється загальне правило першої події
При отриманні товарів на комісію з метою продажу у комісіонера виникає право на податковий кредит на підставі виписаної комітентом податкової накладної.
А при комісії на придбання комітент, перерахувавши комісіонеру кошти для виконання доручення й отримавши від нього податкову накладну, відображає в себе податковий кредит.
Зверніть увагу! Такий порядок оподаткування не застосовується до посередництва у ЗЕД (п. 189.6 ПКУ). Детальніше про облік за договорами комісії див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 38.
Придбання товарів/послуг туроператором/турагентом
Туроператор. Згідно з п. 207.6 ПКУ туроператор не включає до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену (нараховану) під час придбання товарів/послуг, що включаються до вартості туристичного продукту. Ця сума «вхідного» ПДВ потрапляє, враховуючи норми п.п. 139.1.6 ПКУ, до податкових витрат, основних засобів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
При цьому суму ПДВ, сплачену туроператором у разі придбання інших товарів/послуг (канцтоварів, комунальних послуг, послуг з оренди, охорони приміщення, витрат на зв’язок тощо), які не включаються до вартості турпродукту, платник може включити до податкового кредиту (п. 207.6 ПКУ).
Податковий кредит туроператора не підпорядковується загальному правилу першої події (абзац четвертий п. 207.6 ПКУ). Право на податковий кредит у туроператора виникає на дату отримання товарів/послуг, які не входять до вартості турпродукту, підтверджену податковою накладною.
Для туроператора при відображенні податкового кредиту за товарами/послугами, які не входять до вартості турпродукту, має значення тільки одна подія — дата отримання товарів/послуг
Тобто за авансами (передоплатою) за «нетуристичні» товари/послуги (рекламу, оренду, утримання офісу, телефонний зв’язок, електроенергію, воду, опалення тощо) туроператор ще не може відобразити податковий кредит, навіть за наявності податкових накладних постачальників.
Турагент. У турагента, як і у туроператора, суми «вхідного» ПДВ за товарами/послугами — компонентами турпродукту до складу податкового кредиту також не включаються.
А от суми «вхідного» ПДВ за товарами/послугами, які не формують турпродукт, потрапляють до податкового кредиту (абзац другий п. 207.6 ПКУ). Проте визначальною тут для турагентів залишається перша подія, оскільки спецправила абзацу четвертого п. 207.6 ПКУ стосуються лише туроператорів і на турагентів не поширюються.
Турагенти у ПДВ-обліку орієнтуються на загальне правило першої події
Отже, податковий кредит у турагента за товарами/послугами, що не входять до турпродукту, виникне на дату першої події (п. 198.2 ПКУ), тобто:
— або на дату оплати товарів/послуг;
— або на дату отримання товарів/послуг.
Пам’ятайте! Скористатися правом на податковий кредит за таких умов і туроператор, і турагент можуть, якщо придбання «інших» товарів/послуг пов’язане з їх подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності та за наявності належним чином оформленої податкової накладної (пп. 198.3, 198.6 ПКУ).
Придбання товарів/послуг підзвітними особами
Документи, що підтверджують витрати, понесені підзвітною особою під час відрядження або виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, подаються разом зі Звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі — Звіт). Тому, як наполягають податківці, датою отримання податкової накладної та інших документів, що дають право на формування податкового кредиту без отримання податкової накладної, вважатиметься дата складання Звіту.
Датою відображення податкового кредиту за чеком/податковою накладною, наданою підзвітними особами, має бути дата затвердження Звіту
Після прийняття рішення про затвердження Звіту керівником платника податку (податковим агентом) суми ПДВ, зазначені в податкових накладних та інших документах, зараховуються до складу податкового кредиту за умови дотримання інших умов формування податкового кредиту, якщо придбане призначалося для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (див. підкатегорію 101.15 БЗ).
Водночас у графі 2 розділу II Реєстру податкових накладних повинна відображатися дата складання Звіту (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 40, с. 39; 2013, № 47, с. 26).
Зверніть увагу! Податківці пояснили (див. підкатегорію 101.16 БЗ): до податкового кредиту включаються касові чеки, сума отриманих товарів/послуг за кожен день перебування особи у відрядженні за якими сукупно не перевищує 200 гривень (без урахування податку). Тобто з критерієм не більше 240 грн. суми за чеком слід порівнювати покупки (чеки) за кожний день, а не сукупно у всьому Звіті.
Наприклад, працівник, прибувши з відрядження, подав Звіт, до якого додані чеки, датовані 02.09.2014 р. і 03.09.2014 р. Тож до податкового кредиту підприємство зможе віднести суму ПДВ із чеків за 02.09.2014 р. у сумі не більше 40 грн., і окремо із чеків, датованих 03.09.2014 р., також у сумі не більше 40 грн.
Якщо ж ПДВ у розмірі, що перевищує 40 грн., сплачено за одним чеком, то податківці, нагадаємо, забороняють відображати податковий кредит навіть у межах зазначених 40 грн. (див. лист ДПСУ від 22.04.2011 р. № 7680/6/16-1515-20 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 45).
висновки
-
Податковий кредит при придбанні товарів/послуг у загальному порядку відображають за правилом першої події.
-
Винятком є платники, які обрали касовий метод обліку ПДВ, а також низка операцій, для яких призначена «особлива» дата відображення податкового кредиту.
- Дату відображення податкового кредиту може відсунути відсутність податкової накладної, але не більше ніж на 365/60 календарних днів.