Проблема постала 1 липня 2015 року. Саме тоді набули чинності зміни до Закону № 481, передбачені Законом № 71. Згідно з цими змінами, пиво стало алкогольним напоєм з усіма відповідними наслідками, включаючи ліцензування і застосування РРО.
Податківці не забарилися із своїми фіскальними роз’ясненнями. Висновок простий: оскільки роздрібна торгівля пивом підлягає ліцензуванню, всі, хто її здійснює, зобов’язані застосовувати РРО. В тому числі й єдиноподатники другої та третьої груп (див. лист ДФСУ від 08.09.2015 р. № 19201/6/99-95-42-01-16-01).
Виходить, що єдиноподатникам, які торгують пивом, не уникнути застосування РРО. Навіть якщо їхній обсяг доходу не перевищує 1 млн грн. (згідно з п. 296.10 ПКУ). І хоча безпосередньо ані із ПКУ, ані із Закону про РРО цей висновок не випливає, РРО доведеться застосовувати (див. консультацію у БЗ, підкатегорія 109.02). Тепер щодо другої, «хлібобулочної» точки. Запитання доречне, бо ж відомо, що плата за ліцензію на торгівлю пивом прямо залежить від кількості РРО. Викладене вище, на нашу думку, натякає, що застосовувати РРО треба тільки на тих точках, де продається пиво.
Тому якщо ви не перевищили обсяг доходу 1 млн грн. — застосовувати РРО вам треба саме за таким принципом. А от якщо ви перевищили зазначений обсяг доходу — тут вже однозначно доведеться застосовувати РРО на кожній торговельній точці (див. лист Головного управління ДФСУ в м. Києві від 13.11.2015 р. № 3469/К/26-15-11-04-16).(ср. )