02.11.2020
Позика — дуже популярний інструмент. Вона буває відсотковою або безвідсотковою (усім нам знайома поворотна фіндопомога). Але незалежно від виду позики, вона може потрапити під прес фінмоніторингу.
Наслідки такого потрапляння: від детальної перевірки клієнта до відмови в проведенні цієї операції і розірвання ділових відносин із банком.
Виходячи із Закону № 361* зайві запитання при перерахуванні (наданні/поверненні) позики можуть бути пов’язані з тим, що ця фіноперація:
* Закон України «Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів…» від 06.12.2019 р. № 361-IX.
— проводиться в умовах, коли клієнтові треба ідентифікуватися/верифікуватися;
— потрапляє під ознаки порогової;
— викликає підозри у банку.
Ідентифікація, по суті, відбувається завжди. Виняток — клієнт проходив цю процедуру раніше. У такому разі ідентифікуватися повторно не доведеться. Наприклад, якщо у фізичної особи, яка перераховуватиме фіндопомогу, рахунок у банку.
У контексті ідентифікації/верифікації важливі цифри:
— 5 тис. грн. Перерахування коштів (у тому числі позики) через касу банку/термінал готівкою понад цю суму вимагає ідентифікації (якщо ви до цього ще не ідентифікувалися);
— 30 тис. грн. Без відкриття рахунку можна перерахувати до 30 тис. грн. Тож якщо ви перераховуєте позику через банк готівкою в сумі 30 тис. грн і більше, то доведеться пройти ідентифікацію/верифікацію.
Зверніть увагу: ч. 3 ст. 12 Закону № 361 зобов’язує банки (наскільки це можливо) аналізувати і вивчати підстави і цілі усіх фіноперацій, які є (1) складними, (2) незвично великими, (3) проведеними незвичайним способом або (4) не мають очевидної економічної чи законної мети.
Банк орієнтуватиметься на ті дані, які ви надали під час ідентифікації
Наприклад, вказували в анкеті. Тому заповнювати її треба вдумливо. Особливо в частині очікуваних оборотів.
Порогова позика. Напевно ви чули про суму в 400 тис. грн. Але позика на цю суму ≠ порогова фіноперація. Для цього треба ще, щоб:
— кредитор/боржник був зареєстрований/проживав/знаходився в державі з Переліку, затвердженого наказом Держфінмоніторингу від 01.10.2012 р. № 139, або у нього був там рахунок у банку. Чи кредитор/боржник — політично значуща особа/члени його сім’ї/пов’язана з ним особа;
— позика в цій сумі перераховувалася за кордон або надавалася/поверталася готівкою.
Оскільки йдеться про одну фіноперацію, то вважаємо, що мається на увазі перерахування одному контрагенту всієї суми.
Підозріла позика. Підозрювати будуть ознаки злочинної діяльності, пов’язаність фіноперації з фінансуванням тероризму/зброї масового знищення. І щоб визначитися з цими підозрами, банк повинен враховувати типологічні дослідження з сайту Держфінмоніторингу, а також рекомендації суб’єктів держфінмоніторингу, зокрема НБУ (ч. 2 ст. 21 Закону № 361). Інформацію про пропоновані останнім критерії можна знайти в постанові Правління НБУ від 19.05.2020 р. № 65 (додатки 19 і 20).
Тут уже неважливо, яку суму позики ви надаватимете/повертатимете
Якщо за критеріями ризиковості банк визнає цю фіноперацію підозрілою, то він проситиме додаткові документи. Наприклад, ви регулярно надаєте/отримуєте позики від контрагентів, які не належать до однієї бізнес-групи компаній. Чи під підозру може потрапити проведення так званих циклічних фіноперацій з використанням однакової (чи наближеної) суми, результатом яких є надання/повернення фіндопомоги (пп. 45, 67 згаданого додатка 20).
Питання лише в тому, наскільки суворі внутрішні правила банку.
Дроблення. Відразу попередимо: дроблення операції, навпаки, привертає увагу. Але якщо ви вирішите дробити операції, то усе має бути в межах розумного. Краще, якщо операція відбуватиметься в різних банках. Бажано її проводити в різні дні і краще, щоб операції йшли не через рівні проміжки часу (раз на день, раз на місяць і т. д.) і не рівними частинами.
Підтверджуємо походження грошей. Коли гроші перераховуються з рахунку на рахунок, то зазвичай немає проблем з підтвердженням походження грошей. Банк вже розуміє, що це за кошти. А ось коли маємо справу з готівкою... У такому разі пропонуємо вам декілька варіантів підтвердження. Так, вони не ідеальні, але щось та можна застосувати.
1. Найпростіший, очевидний варіант ☹. Надаємо подану до податкової декларацію про доходи/баланс/декларацію з податку на прибуток/декларацію єдиноподатника. Таким чином ми показуємо легальність свого доходу (заплатили податки = легалізували гроші).
І тут може виникнути проблема. Банк у будь-якому випадку оцінює ці документи самостійно. Відповідно декларація і баланс за «старі» періоди (наприклад, старше за 1 рік) можуть не задовольнити фінустанову.
Для фізичних осіб як варіант, це може бути довідка з місця роботи про нараховану і виплачену зарплату. Або, якщо був дохід, який виплачував не податковий агент, — також подана декларація.
2. Депозит в якому-небудь ліберальному банку. Укладаємо договір, кладемо гроші, знімаємо їх з депозитного рахунку. Підтвердженням стане «депозитний» договір.
3. Банківський кредит. Укладаємо договір банківського кредиту, показуємо його у банку, через який перераховуємо позику, повертаємо кредит. Безумовно, тут ітиметься про зайві витрати у вигляді відсотків і комісій. Але зваживши усі за і проти, можна піти і таким шляхом.
4. Купівля-продаж один у одного. Укладаємо договір купівлі-продажу чого-небудь зі «своїм» госпсуб’єктом, показуємо дохід. Потім те, що продали, купуємо назад ☺. Або отримуємо аванс за товар, а потім його повертаємо. Тут треба пам’ятати про можливі податкові наслідки. Регулярно такі маніпуляції проводити не варто.
А якщо змінити банк? Раніше це могло спрацювати, але зараз — у меншій мірі. У ч. 2 ст. 15 Закону № 361 закріплений обмін даними про підозрілі фіноперації між банками. Тому є ризик того, що в іншому банку операція також потрапить під фінмоніторинг. Хоча дрібні і сміливіші фінустанови можуть операцію і провести, щоб утримати клієнта. Навіть під страхом великих штрафів.
Упевнені, що наші поради допоможуть вам працювати з позиками без зайвих нервів ☺.