07.06.2021
При ліквідації підприємства вагітна жінка може бути звільнена відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги
Ситуація. Підприємство ліквідується. Працівниць-«декретниць» звільняють з наступним працевлаштуванням до іншого роботодавця. На якій підставі проводити таке звільнення: на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку з ліквідацією підприємства з виплатою вихідної допомоги чи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку з переведенням на інше підприємство? Ціна питання — сума вихідної допомоги.
На наш погляд, таке звільнення повинно бути на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Пояснимо.
У випадку ліквідації підприємства трудові договори, укладені на невизначений строк, а також строкові трудові договори до закінчення строку їх чинності можуть бути розірвані роботодавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ст. 492 КЗпП).
У разі припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
Разом з цим звільнення певних категорій жінок, зокрема вагітних жінок, з ініціативи роботодавця у випадку повної ліквідації підприємства допускається лише з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП).
Трудове законодавство не пропонує конкретного механізму обов’язкового працевлаштування. Однак п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 зазначає випадки, коли не може бути визнано, що роботодавець виконав обов’язок із працевлаштування. Це випадки, зокрема, коли працівниці не була надана на тому ж або іншому підприємстві робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).
З наведеного робимо такі висновки. У разі прийняття рішення про ліквідацію підприємства роботодавець попереджає працівників про майбутнє звільнення не пізніше ніж за 2 місяці до звільнення.
Проте щодо пільгових категорій працівників, перелічених у ч. 3 ст. 184 КЗпП, зокрема вагітних жінок, у роботодавця з’являється додатковий обов’язок з їх працевлаштування.
Якщо прийнятна робота знайдена, але працівниця відмовляється від неї без поважних причин, то трудовий договір з нею розривається на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку з ліквідацією підприємства з виплатою вихідної допомоги. Якщо ж працівниця погоджується на працевлаштування в іншого роботодавця, то трудовий договір з нею припиняється за загальним правилом за тією ж підставою — у зв’язку з ліквідацією підприємства, з виплатою вихідної допомоги.
Аналогічного висновку дійшло Мінекономіки у листі, що коментується. Адже підставою звільнення є саме ліквідація підприємства.
На завершення рекомендуємо самим вагітним працівницям, яким роботодавець запропонував роботу на іншому підприємстві, не писати в такій ситуації заяви про звільнення у зв’язку з переведенням чи за згодою сторін, щоб не втратити право на вихідну допомогу.